Згадати вчених Володимира Липського та Остапа Волощака

Тих двох людей єднає наука і приналежність до української нації. Вони стали членами світової науки в закресі  ботаніки і дендрології і  цю науку окрилили своїми знаннями.

Не маючи своєї державності, відчуваючи часто меншевартість, багато з наших вчених змушені були працювати за межами своєї країни. Часто їх імена і високі здобутки в науці замовчуються, або окремі країни наших вчених здобутки собі привлащували.

Саме тепер є відповідна нагода, щоб помилки минулого виправляти також і в цій ділянці. Особливо молодь, а зокрема студенство повинні більше докладати зусиль і пізнавати осяги українських вчених у різних галузях науки впродовж різних історичних періодів. І це є дуже важливим у формуванні національного світогляду молодої людини, її духовності і культури, особливо в сучасному глобалізованому суспільстві.

Отже позбувшись комлексів і всяких пересторог, треба надзвийчайно ретельно переглядати нашу історію, змиваючи з неї всяку тенденцію і надаючи  їй правду. В тому відновлюємо наш код нації та ті основи, на який виростає наш європейський світогляд та цивілізація. У цій статті як хочу згадати двох вчених, вченого Володимира Липського та Остапа Волощака, які доклали величезний вклад у розвиток ботанічної науки. А саме: в дендрологію, ботаніку, систематику, класифікацію, види рослин, роди, дослідження, флори, гербарії, експедиції, та відновлення наукове дослідження ботанічних садів тощо. Вивчення тих дисциплін «Дендрологія» ґрунтується на глибоких дослідженнях вчених, мандрівників, філософів багатьох поколінь в різних країнах.

Дендрологія як окремий розділ ботанічної науки, стала об’єктом вивчення ще в  древні часи, а відокремлено її в окрему науку щойно у 18 ст. Основи ботаніки, дендрології, зокрема, заклав давньогрецький вчений Феофраст, сучасник Арістотеля. Засновником сучасної систематики рослин є швецький вчений К. Лінней, який запропонував бінарну номенклатуру рослин у праці «Види рослин» в 1735 році і вважав вид основною одиницею. Французький дослідник Ж.Б. Ламарк вивчав систематику рослин в еволюційному розвитку, англійський природознавець Ч. Дарвін запропонував вчення про походження шляхом природного добору. В науковій літературі після видової назви рослини пишуть скорочене прізвище автора, який першим зробив опис у друкованій праці.
Коротко згадаю про нашого вченого Володимира Липського (1963 – 1937), академіка Академії наук України, один з перших президентів Всеукраїнської Академії наук.

Цей вчений побував на всіх континентах планети, де особисто «відкрив і описав чотири нові для науки роди і понад 220 видів рослин, зібрав величезні колекції для природничих музеїв країни, написав понад 100 наукових праць, в яких виявив себе неперевершеним знавцем рослинного світу землі і талановитим літератором. На честь Володимира Липського вітчизняні і зарубіжні вчені назвали два нові роди (Липськія, Липськіелла) та 54 нові види рослин, серед яких деревні види, такі як клен Липського, бук Липського, дрік Липського та інші, які увійшли у флористичні зведенні всіх країн. Небагато у світі вчених ботаніків, чиє ім’я було б відзначено з такою пошаною». Вчений відзначався високою ерудицією, освіченістю, знанням всіх європейських та багатьох східних мов, культурою та інтелігентністю.

З 1881 по 1886 Липський навчався на природничому відділенні фізико-математичного факультету Університету св. Володимира в Києві. Молодий талановитий київський вчений на 9-му з’їзді природодослідників у Москві в 1893 році справив велике враження на директора Санкт-Петербурзького ботанічного саду О.Ф. Баталіна, який запросив В. Липського на роботу до саду – відомої у світі наукової установи, де вчений працював впродовж 23 років. В ботанічному саду він здійснює титанічну роботу по обліку на систематизації гербарних колекцій квіткових і спорових рослин, про що він докладно описав у своїх монографіях. Понадто вчений близько 30 виїздів здіснив по Україні, Кавказу, Середній Азії, Західному Сибіру, Далекому Сходу та 10 подорожей більш як по 30-ти країнах Європи, Азії, Південної та Північної Америки, Африки».
Зразками систематичного аналізу вчені назвали праці Липського про рослинний світ Середньої Азії зразковими.  З  своїх екскурсій та  дослідженнях Лепський  написав фундаментальну працю «Флора Кавказу», яка є настільною книгою всіх поколінь ботаніків. Вчений у своїй праці наводить майже 5 тис. видів судинних рослин Кавказу, з яких 650 вважає ендемічними. До книг Липський ставився як до святині, він писав «Ботанічна бібліотека – це … рослинне царство у творах людського розуму».  Всі свої спостереження та досвід під час експедицій вчений мріяв використати на рідній йому батьківщині Україні та на жаль не завжди тому сприяли умови. І коли він повертається на Україну в 1918 з Петербурга, тоді приймає найдіяльнішу участь в організації Української Академії наук. Був це період визвольних змагань.  Але Липківський поринає у свою справу, займається будівництвом ботанічного саду в Києві. Коротко кажучи Липський за життя був відзначуваний за наукові осяги, його накові праці безцінні. Ця  людина, становить  гордість – української науки. Протягом шести років (1922-1926) очолював він Всеукраїнську Академію Наук України.

21 червня 1928 року, залишивши посаду президента, Володимир Липський виїхав до Одеси, де займався Одеським ботанічним садом, а згодом займався баданями на Чорному морі. Завдяки його діяльності в Одесі було відкрито перший в Україні йодовий завод. Під час роботи в Одесі вніс він значний вклад в пожвавлення наукової роботи  в ботанічному саду, у його розширенню, виховав молодих науковців. Володимир Липський В 1936 здійснює останню наукову подорож – до Узбекистану та Туркмениславу і після тих наукових подорожей, повернув і занедужав.  24 лютого 1937 року, в часи комуністичних репресій в Україні Володимир Липський  помер в Одесі, там він і похоронен

Остап Волощак (друге ім’я Євстахій) народився 1 жовтня 1835 р. в м. Яворові на Львівщині. В Яворові отримав середню освіту, після продовжував студіювати у Віденському університеті, де вчив природознавство і медицину. Подаймо цей перебіг в скороченому змісті.Закінчив юридичний ф-т Будапештського університету (1862), природничий відділ. філософічний факультету Віденського ун-ту (1868). У 1868–73 досліджував флору Австро-Угорщини. Працював асистентом в Ботанічному кабінеті Віденського університету (1873–84); доцентом (1884–91), був проф. кафедри зоології, ботаніки та товарознавства (1891–1908) Львів. політехнічної школи. Заснував ботанічний сад та допоміг зорганізувати природознавчий музею при Львівській політехнічній школі (1891).

Від 1909 жив і працював у Відні. Вивчаючи рослинність басейнів рік Карпат (Черемоша, Пруту, Лимниці, Дністра та ін.), встановив, що межа між Східними та Західними Карпатами проходить через Лупківський перевал. Описав види рослин Melampyrum herbiсhii Woù., Tozzia carpatica Woù., Dianthus carpaticus Woù. та ін. Був він членом Віденського  зоологічно-ботанічного товариства (1872), а також членом Фізіогр. комісії у Кракові (1877). Великі дослідницькі праці вчений перепровадив в рослинному світі Карпат, тоді ще вивчений цей регіон був досить поверхнево. Вражає систематичність і докладність зробленого ним кожного досліду і обстежень над якими працював. Вченомувдалося відкрити кілька нових, суто карпатських видів, як, наприклад, перестріч Гербіха, гвоздиккарпатського, цікаві перепровадив дослідження надмолочаєм та іншими карпатськими рослинами. Він організував наукові когференції на яких вчені мали змогу обмінюватися думками.

Понадто Волощак зробив вагомий внесок у розвиток ботанічної географії, що вивчає закономірності поширення рослин. Крім суто ботанічних питань, вчений займався ще й географічними дослідженнями – проводив кліматичні спостереження, встановлював розташування великих сніжників, дізнався серед населення про назви місцевості і наносив їх на карти.
Вагомий внесок професор О. Волощак зробив у розвиток ботанічної географії, яка вивчає закаономірності поширення рослин. Йому вперше вдалося встановити, що ботаніко-географічна межа між флорою Східних та Західних Карпат проходить через Лупківський перевал. Ця концепція вченого була новою, і згодом її визнали у фітогеографії за оргінальну.Свої наукові результати досліджень карпатської флорі вчений виклав у понад 50 наукових працях з ботаніки. Багато з них стали фундаментальними, як, наприклад, «Матеріали про флору Покуття», «Про рослинність Карпат між Лімницею та Опором», «Про границю західно- і східнокарпатської флори.»

Видав також серію наукових праць, що дозволило йому захистити роботу на здобуття наукових призначень. Його унікальні наукові праці були належним чином високо оцінювані передовими науковцями світу. За цеВолщака обрано дійсним членом Віденської та Краківської Академій наук, а також дійсним членом Наукового товариства ім. Тараса Шевченка.Крім того О. Волощак не стояв осторонь українських національних питань. Ще у віденський період життя став одним із засновників студентського товариства «Січ». Вже у Політехніці, будучи у поважному віці, опікувався українським студентським товариством «Основа».

У 1893 р. він брав участь в установчих зборах Математично-природописнолікарської секції НТШ і належав до перших її членів. Відомий учений-біолог був членом віденської та краківської Академії наук. Помер Остап Волощак 10 червня 1918 року у Відні.
Ярослав Стех

і