Свій в дошку чолов’яга, Шурма, на цьому тижні тихенько пробубонів, що у зв’язку із запровадженням безвізового режиму між Україною і ЄС почався відтік кадрів із комбінату «Запоріжсталь». Він так тихенько це промовив, що навіть не всі його почули.
А далі Шурма так невиразно промимрив, буцімто на комбінаті посиленно працюють над розв’язанням проблеми, і все. Так обережненько і тихенько так видавив із себе: «…працюємо! Над розв’язанням!»
Краще сказав би уголос, – «…піднімаємо зарплатню на комбінаті у 10 разів!»
Дивись, і працівники передумали б їхати кудись, невідомо куди… У всякому випадку, берегли б те, що мають у руках. А Шурма так тихенько: «…працюємо… щоб… той… а тут… ще … цей… клятий безвіз! Заважає працювати…» А може повернутися до 1861 року? Щоб усі робітники були кріпосними? Тільки гукнемо народним депутатам! Вони і не таке приймають у своїй Верховній Раді!»
А одна моя знайома їздила до дочки у Польщу, та там працює, повернулася, і каже: «В Польщі – рай!»
Ось так, нема там ні Ахметова, ні Шурми, ні Буряка, і зразу там – рай! Так хто винен, що у нас раю немає? Працюємо, працюємо, за 2 тисячі гривень у місяць, і… раю немає! А звідки він візьметься коли навколо нас одні Шурми?
До речі, першим від Шурми втік сам Буряк, хоча в нього була зарплатня ого-го! І втік від такої зарплатні! У кабінеті в нього на «Запоріжсталі» кутки глиною тхнули. Втік! На кращі хліба у міськраду.
А що ж казати за рядових працівників на «Запоріжсталі»! Ви знаєте, скільки отримує сталевар у Німеччині (без зусиль Ахметова, зрозуміла річ!)? Польща у такого сталевара плентається далеко позаду. А Україну (із Ахметовим!) не видно ні в який тепловізор!
Думаю, що краща картина у нашому місті буде тоді, коли на «Запоріжсталі» залишаться усього три працівника – Ахметов, Шурма та Буряк. Ось тільки тоді вони запрацюють по справжньому! Бо ховатися за когось їм не прийдеться. Що заробив, як організував, як заплатив зарплатню людям, те і маєш!
Ось тоді тільки і з’явиться рай у нашому місті!
Віталій Шевченко