Сергій Піддубний: для московського попа насправді не існує гріха

Вчора питав один із друзів (по ФБ) моєї думки, чи є якась різниця між УПЦ МП і УПЦ КП?..
Згадалися два священики, яких я знав. Отець Василь – Київського патріархату, на жаль, вже покійний, і московський батюшка Микола. Обидва мали парафії в одному селищі. Отець Василь – високоосвічена людина, добре обізнаний з історією церкви і його перехід в Київський патріархат був свідомим: «Україна має право на власну церкву, а церква повинна працювати на Україну», – казав він. Ми з ним товаришували. Він цікавився Велесовою Книгою, яку я досліджував, і нам було про що поговорити. о. Василь гуртував навколо себе освічених і думаючих людей. Він справді служив Богу і громаді. Був щедрим і добрим парохом.
Батюшка Микола – повна протилежність йому. Мабуть, найкраще його охарактеризує розповідь одного майстра, що ремонтував дах його церкви. Майстер розповідав, що Микола любив брати в борг гроші, але повернути їх намагався всілякими церковними дрібничками – іконками, книжечками і тому подібне. Міг і забути за борг. Майстер якось йому прямо сказав: «Миколо, ти ж – батюшка, священник нібито, а дуриш людей – не боїшся гріха?». І знаєте, що він відповів? «А я його вимолю».
Тобто, для московського попа насправді не існує гріха. Можна обманювати людей, можна чинити зло, там, де йому вигідно, а потім покаятися, «вимолити», і знову братися за старе.
Мені здається, що і суть УПЦ Московського патріархату така – дурити, обманювати і навіть закликати до братовбивчої війни, а потім помолитися, і – знову дурити… Цей патріархат служить і не Богу, і не Україні.

Сергій Піддубний