Сергій Жижко – Щодо дружин

Щодо дружин.
За 26 років на правому, національно-революційному фланзі, утворювалося кілька парамілітарних проектів.
У 1990-х – УНСО біля партії УНА і обоє ініційовані та керовані менш відомим центром під назвою УНС (Українська Націоналістична спілка) із центрами Київ-Львів.
У 1990-х з центром у Львові – партія СНПУ і парамілітаний супутник Патріот України.
У 1990-х – при партії ДСУ – спроба створення напіввійськової Варти.
З середини 1990-х на базі КУН – парамілітарний Тризуб ім. С. Бандери.
У 2010-х при партіїі Свобода – Сокіл.

Маємо постмайданні, фронтові парамілітарні, добровольчі реально бойові ініціативи. Їх багато – від ПС-ДУК, Свобода-СІЧ до позапартійних.

На хвилі революційного здвигу і війни набрало сили і розвивається харківське середовище колишніх членів Свободи, Патріоту України. Участь у Правому секторі на Грушевського. Перше серйозне випробування – бій на Римарській у Харкові проти антиукраїнського Оплоту.
Чорні чоловічки. Батальйон Азов і героїчна участь у війні під Маріуполем. Чи не найкраще озброєний і окремо мотивований бойовий полк Азов.
Вже десь з рік як зареєстрована партія Національний корпус.
Ось і Національні дружини. Можливо на змішаному партійному членстві із бувшими добровольцями, спортсменами, вболівальниками і студентами.

Якщо УНСО було оригінальним тим, що більше зорієнтоване своїм лідером на участь у зовнішніх конфліктах (Придністровя, Абхазія, Чечня) і не виглядало загрозою для тодішньої досить міцної влади в середині країни.
Якщо парамілітарні структури при інших партіях були скоріше спортивно-військово вишкільними і виховними та майже не втручалися у загальнонаціональну конкуренцію у боротьбу за владу, то сьогодні, при деморалізованій владі і безпорадному, дезорієнтованому слабкому політично суспільстві, маємо спробу можливого жорсткого втручання парамілітарників у політичний процес.

Щоб більше не розписувати і так багато букв, як на мене, найважливіше у цьому явищі є ідеологічні засади руху, який називає себе також націоналістичним.
Невідомо, чи у русі є ідеологічна платформа, свій теоретичний журнал, сильні теоретики і публіцисти та ідеологи. Поки що ми бачимо рівні, муштровані ряди молодих людей, які мотивовані як воїни і готові виконувати наказ.
Бо знаємо, що у Свободі, у ПС чи у КУН базовою є традиційна ідеологія українського націоналізму, яка спонукає всіх російськомовних стати україномовними. Їх за це не любить псевдоеліта, громадяни-міщани, особливо російськомовні і, особливо, совки.

Кажуть, що Азов вже роки залежний від Авакова. Як підрозділ. Аваков є політичною фігурою. Він заперечує існування парамілітарних підрозділів на вулицях, які не співпрацюватимуть з поліцією.
Дружини кажуть, що будуть санітарами вулиць самостійно. Тобто їм не потрібно опіки. Адже вони мають політичну мету, а не тільки санітарну.

Навряд чи Аваков буде залежним від Національних дружин, які виросли за патронатом Азову. Але дружини можуть вийти з-під контролю поліції.

Все залежить від ідеологічної платформи середовища і лідера. Але і лідери будуть залежні від ідеології, бо, інакше, політичного результату не буде.Буде ревізіонізм.
І чи заговорять дружини українською мовою за власними переконаннями?

Сергій Жижко

 

і