Терношорська Лада, або патріотизм по-кроманьйонськи

У Карпатах знайдено гігантську статую Великої Матері – Богині Лади. Вона виступила першозразком для великої кількості однотипних фігурок, рознесених Білою расою на безкраї простори від Атлантики до Забайкалля. Терношорська Лада започаткувала традицію формування захисного егрегору Неньки України.

Україна – це назва виокремленої території (краю), де протягом 40 тисячоліть проживає людська спільнота, вкорінена в цю землю. Відповідно, всі етноси, що народилися на цій землі, є українськими. Зокрема, українськими є етноси, що тут народилися після Великого Потопу в 55 ст. до н. е.

Кожен з цих українських етносів мав свій етнонім, серед яких найвідомішими є Арії, Самари, Пелазги, Галли-Кімери, Сколоти, Сармати, Анти, Руси, Козаки. Всі вони пов’язані між собою як дід, батько, син, внук, правнук, тобто належать до того ж самого роду.

Ці етноси створювали українські держави: Арта-Артанія, Кімерія, Скуфія, Сарматія, Антський союз, Русь, Козацька держава. Ця післяпотопна епоха називається арійською або гіперборійською. Як відомо, матеріальними артефактами перших трьох тисячоліть арійської України (55–25 ст. до н. е.) є Трипільська археологічна культура.

1. БОРІЯ – ДОПОТОПНА УКРАЇНА

Україну доарійської епохи (40–6 тис. до н. е.) називали Борією (тобто «сильною», «сонячною», «ярою») або «Землею Вепра». Згідно з даними антропології, саме тут приблизно у 25 тис. до н. е. остаточно сформувалась Біла раса (раса європейських кроманьйонців, борійців), тобто витворився людський підвид, добре пристосований до природно-кліматичних умов свого проживання.

(клацайте на фото, щоб збільшити)

Після Циркумпонтійської катастрофи (Великого Потопу) у 55 ст. до н. е. долини над Понтійським озером були затоплені солоними водами Середземного моря. Цю територію Борії, що опинилася під водою, згодом назвали «Старою землею», давньою мовою – «Альт лан», в сучасній вимові «Атлантида».

Нагадаємо, що в ті часи майже вся Західна Європа, окрім південних регіонів, була вкрита льодовиком, а Чорного моря ще не існувало – на його місці було вдвоє менше прісноводне Понтійське озеро. На північ од нього були зручні для проживання території, які й стали расотворчим казаном Білої раси. На сьогодні тут відомо понад 800 стоянок борійців (кроманьйонців), незрівнянно більше поховано під водами Чорного та Азовського морів.

На функцію родової колиски вказує й сама назва «Україна» (літописна Оукраїна), яка буквально означає «країна-зародок» або «країна-початок» (оу – зародок, сім’я, насіння, початок, яйце, «країна» – великий край, територія). Україна займає перше місце у світі за кількістю кам’яних знарядь на одиницю території, що вказує на її роль технологічного локомотива кам’яної доби.

Після вдалого пристосування популяції до навколишнього середовища в більшості випадків починається її стрімке зростання та поширення на нові землі. І справді, у 25–15 тисячоліттях до н. е. ми зустрічаємо борійців-кроманьйонців повсюдно від Піренеїв до Камчатки і від льодовиків на Півночі до південних околиць Африки. Водночас, тобто починаючи з 25 тис. до н. е., популяція неандертальців у Європі різко скорочується і до 20 тис. до н. е. повністю зникає. На думку дослідників, головною причиною стали війни між неандертальцями і борійцями-кроманьйонцями. Простіше кажучи, борійці рішуче ліквідували еволюційного конкурента.

2. БОРІЙСЬКИЙ СТАНДАРТ

Про розселення Білої раси з єдиного первинного центру свідчать також витвори мистецтва. Печерний живопис і скульптури цього періоду, незважаючи на величезні відстані, творилися за однаковими канонами і неначе несуть на собі відбиток руки одного майстра, однієї первинної школи.

Серед артефактів Білої раси особливий інтерес викликають однотипні статуетки вагітних жінок зі стандартною висотою 10–11 см, поширені на просторах від Атлантики до Забайкалля. До нашого часу виявлено понад 60 палеолітичних «венер». Серед найвідоміших і найвиразніших:

Вестоницька Венера
«Вестоницька Венера» (Моравія, східна Чехія, 29–25 тис. до н. е.) з кераміки – висота 11.1 см,

Венера з Віллендорфа
«Венера з Віллендорфа» (Австрія, 24–22 тис. до н. е., виготовлена з немісцевого вапняка, тобто принесена з іншого місця) – висота 11.1 см,

Моравська Венера
«Моравська Венера» (Моравани-над-Вагом, Словаччина, 23 тис. до н. е.) з кістки мамонта – висота без відколотої голови 7.6 см, тобто первинна висота фігурки становила 10.5–11 см,

Костенки
жіноча фігурка з села Костенки (Воронежська область, Хохольський район, 22–20 тис. до н. е.) з кістки мамонта – висота 11.4 см,

Костенки
“Венера в ліфчику” з села Костенки (Воронежська область, Хохольський район, 21–19 тис. до н. е.) з кістки мамонта – висота 10.1 см (без гомілки),

Авдієво
жіноча фігурка з Авдієво (Курська область, на річці Сейм – лівій притоці Десни, 21–20 тис. до н. е.) – висота 10.0 см.

Найбільше здивування викликає іконографічна стабільність цих творів, розділених тисячами кілометрами і тисячами років. Статуетки палеолітичних «венер» дивовижно споріднені між собою, виконані за єдиним сакральним каноном. У всіх висота голови становить приблизно п’яту частину висоти фігурки. Всі вони зображені з ледве окресленими руками (особливо нижче ліктів), їхні обличчя без носа, рота, брів, очей, натомість з демонстративно багатими формами масивних грудей, живота і таза.

3. ЦИВІЛІЗАЦІЙНИЙ ЦЕНТР І ПЕРИФЕРІЯ

Характерно, що чим більше відхилення від канонічної форми, тим більше відхилення від стандартного розміру 10.5 см:

Венера з Шельклінгена
«Венера з Шельклінгена» (південний захід Німеччини, 38–33 тис. до н. е., висота 6 см) має непропорційно малу голову і неймовірно великі груди;

Венера Лоссельська
«Венера Лоссельська» (Аквітанія, Франція, 20–18 тис. до н. е., барельєф висотою 43 см) в одній руці тримає ріг;

Жінка з Прованса
«Жінка з Прованса» (Aix-en-Provence, Франція, висота 19.5 см) має неканонічно масивні руки;

Єлисейовичі
жіноча статуетка з села Єлисейовичі (Брянська область, на правому березі р. Судость – правої притоки р. Десни, 18–15 тис. до н. е., висота 15 см) має неканонічно струнку фігуру, тобто не вагітна;

Венера з Савіньяно
«Венера з Савіньяно» (Модена, Північна Італія, 20–10 тис. до н. е., висота 22.5 см) має неканонічно видовжену голову,

Венера з Леспюг
«Венера з Леспюг» (Південь Франції поблизу Іспанії, 19 тис. до н. е., висота 14.7 см) має підкреслено непропорційну фігуру;

Мальта
жіноча фігурка з Мальти (Прибайкалля, Східний Сибір, 21–20 тис. до н. е., висота 8.0 см): має обличчя з людськими рисами, що суперечить канону.

Як і слід було очікувати, канонічні статуетки Великої Матері зосереджені в регіоні від Моравії до Придесення. Натомість найбільші відхилення від канону очікувано спостерігаються на цивілізаційній периферії – територіях Франції, Іспанії, Німеччини, Сибіру.

4. ЛАДА І СВАРОГ

Який сенс несли ці жіночі фігурки? Скажемо відразу, що це не зображення людини. По-перше, всі палеолітичні фігурки лише жіночі, чоловічих просто не існує. Якби йшлося про зображення людини, то обов’язково був би чоловік – батько, захисник, годувальник. По-друге, канонічні «венери» на мають індивідуальних рис обличчя, зате у них демонстративно підкреслено ознаки плодючості (вагітний живіт), і щедрості (великі груди, наповнені молоком).

Все це дозволяє зробити попередній висновок, що фігурки зображають Богиню Ладу – уособлення щедрої і життєдайної матінки-природи. На щедрість вказують наповнені молоком груди, на життєдайність – дітородні органи і живіт, вагітний новим життям. Йдеться про жіночий принцип буття, що дає лад нашому фізичному, матеріальному світу. Богиня Лада наповнює його щедрістю і любов’ю. Вона дає все, що потрібне людині для життя, а якщо людина вмирає, то Лада відроджує її в новому тілі. Тому статуетки Лади – Великої Матері – були магічними талісманами. На думку багатьох дослідників, їх носили як обереги і як засоби енергетичного єднання з невичерпним багатством нашого земного світу.

Доповнюючим до оберігаючого, впорядковуючого, жіночого начала є творче, атакуюче, чоловіче начало. Його носієм є божественний Творець Всесвіту – Сварог, який запліднює земну матерію творчим духом. Але він невидимий, а тому в ті часи ніколи не зображався у вигляді чоловіка.

Все сказане вище свідчить про те, що наші предки вже в доарійський період (тобто від 40-го до 6-го тис. до н. е.) володіли цілісним світоглядом, згідно з яким наш земний світ є наслідком гармонійного поєднання божественного і матеріального начала, атакуючого і оберігаючого, чоловічого і жіночого принципу – Сварога і Лади. Так само людина вважалась божественно-земною істотою, втіленою божественною сутністю. Тому вона повинна прагнути до пізнання небесного і земного, невидимого і видимого, поринати у глибини духу і твердо стояти на землі, бути її дбайливим та відповідальним господарем. Такий світогляд можна означити як «практична духовність».

Зауважимо, що Богиня Лада не має жодного відношення до марксистського міфу про «матріархат», тобто домінуючу роль жінки в первісних суспільствах. Гіпотеза про матріархат, висловлена в середині 19 ст., незабаром була спростована даними археології та антропології. Вона суперечить як самій природі людини, так і здоровому глузду. Проте цей міф донині активно просувається ліберально-атеїстичною пропагандою з метою спотворення уявлень про світогляд наших предків, руйнування суспільства через внесення дисгармонії між чоловіком і жінкою.

Наявність на величезних просторах Євразії однотипних фігурок, виконаних за єдиним каноном, безперечно вказує на наявність ПЕРВИННОГО ОРИГІНАЛУ як зразка для наслідування. Очевидно, що виникнення цього зразка припадає на час формування Білої раси ще перед її розселенням, коли перший етнос Білої раси проживав компактно, а його члени перебували в тісній культурній взаємодії. Пізніше, залишивши свою родову колиску і пройшовши десятки тисяч кілометрів, біла людина пронесла з собою дбайливо збережений первинний канон.

Що ж це за ПЕРШОЗРАЗОК? Логічно припустити, що він мав би чимось дуже вразити уяву первісної людини, щоб спонукати її протягом тисячоліть відтворювати одного разу побачену форму. Відомо, що найбільш вражаючий ефект досягається гігантськими масштабами. Згадайте величезну статую Сфінкса, яка стала зразком для створення великої кількості зменшених копій, зокрема в якості сувенірів.

5. ТЕРНОШОРСЬКЕ СВЯТИЛИЩЕ – САКРАЛЬНИЙ ЦЕНТР БІЛОЇ РАСИ

Отже, треба шукати гігантський первообраз. Точніше, його вже знайшли – в Карпатах. Це територія Терношорського скельного святилища, що розташоване поблизу присілка Безульки села Снідавки Косівського Району Івано-Франківської області. Його описав директор Інституту історії і політології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, доктор історичних наук, професор Микола Кугутяк у монографії «Терношорське скельне святилище в Карпатах» (Івано-Франківськ, «Лілея-НВ», 2007).

Терношорська Лада
Терношорська Лада. Вид з південної сторони. Фото з книги Миколи Кугутяка «Терношорське скельне святилище в Карпатах». Місцеві гуцули розповідають, що до Терношорської Лади приходять за зціленням, навіть священники; кажуть, що Велика Матір білої раси помагає жінкам мати діток.

Кам’яний образ богині Лади має висоту 10.4 м, з них 2.4 м (23%) становить голова. Статуя виконана лаконічно, розмашисто, впевненою рукою майстра. Вона зображає вагітну жінку в точній відповідності з описаним вище каноном Великої Матері, тому у фігури немає обличчя, зате чітко окреслені груди, спина та права рука, розташована між грудьми і животом. Статуя зроблена з розрахунку, що на неї дивитимуться знизу. Загальна її вага сягає 100 тонн.

Скоріше всього, фігура була витесана на місці зі скельного масиву. За таким принципом діють і сучасні скульптори, максимально використовуючи природні особливості каменя. Натомість голова статуї вагою 8 тонн зроблена з іншого каменя і установлена на трьох витесаних ніжках-опорах.


Терношорська Лада. Вид з сусідньої гори (з іншої сторони). Фото SD.ORG.UA.

Навіщо потрібно було здійснювати таку надзвичайно складну будівельну операцію, чи не простіше було витесати суцільну статую? Схоже на те, що висоти необробленого каменя було недостатньо для відповідності статуї певній обов’язковій сакральній нумерології. Тому вершину скелі стесали, а на неї поставили голову висотою 2,4 м, отримавши в сумі 10.4 метри.

Що ж такого сакрального може бути у цій висоті? Все просто: 10.4 метри – це 21 лікоть. Число 21 – це потрійна сімка. 7 символізує лад, гармонію: сім нот музичного гами, сім кольорів райдуги, сім енергетичних центрів людини, сім днів тижня. Відповідно, потрійна сімка символізує повноту гармонії, завершеність і досконалість. Богиня Лада була уособленням божественної гармонії, тому було принципово важливим, щоб її зріст вимірювався числом 21.

Якщо 10.4 м розділити на 21 лікоть, то отримаємо розмір «борійського ліктя», рівний майже 50 см. Це свідчить про те, що зріст будівельників становив близько 190 см. І справді, згідно з даними антропології борійці-кроманьйонці відзначалися високим зростом. Так само високорослими були й їхні нащадки. Наприклад, у похованні висоцької культури 13–12 ст. до н. е. біля села Жукова Бережанського району Тернопільської області львівські археологи знайшли скелети чоловіків, які мали ідеальну атлетичну будову тіла і зріст від 180 до 205 см. За даними українського антрополога Хведора Вовка, найвищими з українців є гуцули, на родовій території яких і знаходиться Терношорське святилище (див.: Хведір Вовк. Студії з української етнографії та антропології. – Київ, 1995).

Отже, Велику Матір Білої раси, богиню Ладу – уособлення ладу і гармонії – зобразили у вигляді мегалітичної скульптури висотою 21 лікоть (10.4 м), що мало символізувати повноту ладу-гармонії. Зменшені канонічні копії богині Лади мають середню висоту 10.5 см, тобто вони зроблені у масштабі рівно 1 до 100. Чим ближче до Терношор, тим точніше дотримання канонічної форми Великої Матері. Все це дозволяє значною мірою реконструювати світогляд борійців і зрозуміти, навіщо стільки зусиль докладалося для спорудження центральної статуї та її стократно зменшених копій.

6. ЕГРЕГОР НЕНЬКИ УКРАЇНИ. 21 БОРІЙСЬКИЙ ЛІКОТЬ

Розвиток будь-якої популяції – від мікробів до людей – відбувається лише за наявності когерентного («зв’язуючого», «зчеплюючого») поля, яке надає популяції цілісності й життєспроможності. Це поле ще називають біополем. Руйнування когерентного поля призводить до руйнування популяції. На цьому, до речі, грунтується біорезонансна терапія, коли знищення популяції мікроорганізмів досягається «погашенням» їхнього колективного біополя.

У людських спільнот когерентне поле називається егрегором («енергером»). Це своєрідний психоенергетичний банк, що наснажується думками та емоціями людей. Потужність егрегора досягається завдяки єдності мови і єдності світогляду. Чим більше людей живлять егрегор, тим він сильніший, а чим сильніший егрегор, тим життєспроможніша включена до нього спільнота. Це подібно до кредитної спілки: чим більший її грошовий фонд, тим більші суми вона може надавати своїм членам.

Доки Біла раса проживала компактно на території Борії (допотопної України), доти вона була енергетично і культурно єдиною – про це свідчить однорідність витворів мистецтва і знарядь праці. Проте після демографічного вибуху в районі 25 тис. до н. е. і масового розселення на навколишні простори стало зрозуміло, що ця єдність може бути втрачена. Потрібно було зберегти психоенергетичну цілісність родів Білої раси наперекір колосальним відстаням, що їх розділяли.

Очевидно, що головним об’єднуючим чинником була сила рідної землі, на якій пройшло щасливе дитинство борійців. Це природно, адже земля дитинства і батьківська хата завжди сприймаються як земний рай. Людей завжди тягне до їхньої дитячої колиски – краю-де-все-почалося. Для Білої раси такою країною-початком, країною-зародком й була земля Борії (нагадаємо, що слово «Оу-країна» означає «країна-початок», «країна-зародок»).

Для уособлення Неньки України в гористій частині борійського расотворчого казана спорудили мегалітичну статую Богині Лади – Великої Матері, Неньки України. Її священний образ вражав уяву і назавжди залишав у пам’яті очевидців незнищенний відбиток. Терношорська Лада стала стрижнем, на якому тримався егрегор Білої раси. Можна сказати, що ця статуя висотою в 21 борійський лікоть стала неначе чарівним приймачем-передавачем психічної енергії любові та вдячності дітей Оу-країни, її психоенергетичним центром.

7. МОБІЛЬНІ КОМУНІКАТОРИ КАМ’ЯНОЇ ДОБИ

Для підтримання зв’язку з цією непорушною енергетичною віссю борійці почали масово виготовляти статуетки Великої Матері. Знаючи, що подібне притягується до подібного, вони намагалися їх зробити максимально схожими на первообраз. Тому моделі Терношорської Лади виготовляли зменшеними рівно у 100 разів з максимальним збереженням всіх пропорцій. Це пояснює, чому найбільш канонічними є ті статуетки, які територіально найближчі до духовного полюсу Білої раси: чим більше люди віддалялися від Оу-країни в просторі і часи, тим важче було зберегти іконографічний канон. Завдяки подібності між Терношорською Ладою та її зменшеними моделями підтримувалося когерентне поле Білої раси, її духовна та енергетична єдність, що надавала сили та життєспроможності всьому расовому біосоціальному організму.

Запропонований підхід дозволяє пояснити, чому Неньку Україну борійці уявляли в образі нескінченно щедрої і плодючої матері. Тому, що вони жили за рахунок вже існуючої щедрості природи, адже займалися збиральництвом і полюванням. Вони вели присвоюючий тип господарства, не займаючись його відтворенням. Тому психологічно борійці орієнтувалися не на творення нового, а на засвоєння існуючих нормативних знань, їх збереження і точне застосування.

Це вже пізніше, а саме з середини 6-го тис. до н. е., арії здійснили неолітичну революцію і залили планету світлом творчості. Відтворююче господарство ГіперБорії («Вищої Борії») з його землеробством і тваринництвом було революцією Творчості. Трипільська цивілізація – це суцільний гімн нестримній творчості арійської людини. Відповідно, образ Неньки України суттєво змінився. Дитячі уявлення борійців про щедру матір, яка дає все готове, залишилися в минулому. Натомість Батьківщина почала сприйматися в образі молодиці, яка потребує любові, захисту і творчого запліднення. Тому трипільські берегині – це вже не вагітні матері з щедро наповненими молоком грудьми, а наснажені здоров’ям, красою і плодючістю дівиці з широкими стегнами, тонкими таліями і ще маленькими грудьми.

Гіперборійська Лада
Гіперборійська Лада – Ненька Україна трипільської доби (Трипільська археологічна культура, початок V тис. до н. е., пос. Бернове-Лука Чернівецької області)

Як бачимо, образ Неньки України змінився, але залишилась практика підтримання цілісності і сонячної енергетики українського когерентного поля. Сім тисячоліть тому Україна народила Арійську расу, яка, подібно до її попередниці Борійської раси, пережила демографічний вибух і опанувала весь світ. Для збереження зв’язку з егрегором Неньки України арії масово виготовляли статуетки і тримали їх при собі як сакральний оберіг і психоенергетичний комунікатор.

Розселення Арійської раси
Розселення Арійської раси. Карта з книги Артура Кемпа «Марш титанів. Історія білої раси» (March of the Titans. A History of the White Race) — USA, Ostara Publications 1999, 2001. www.white-history.com

8. НОВА РАСА

Сьогодні Україна народжує нову расу – спадкоємицю традиції сонячної Борії та арійської Гіперборії. В сучасних уявлення Ненька Україна – це Богородиця: свята матір, що породжує синів Божих. Тому для підтримання цілісності українського егрегора нині використовуються численні статуї та зображення Богородиці, Берегині, Покрови, Діви Марії: «діва» – значить вічно юна, молода, здорова і весела, «Марія» – значить «яра, сонячна, арійка». Корінь *мар – це пом’якшена форма кореня *ар, подібно як замість «армата» українці кажуть «гармата», замість «алебарда» – «галябарда», а замість «арило» (дух сонця) кажуть «ярило». Подібним чином перший, ярий місяць весни має давню назву «марець», а бог сонячної енергії Аріас (Арес) також називався Марс.

Богородиця Марія в позі Покрови
Богородиця Марія в позі Покрови. Статуя в селі Пилатківці Борщівського району Тернопільської області. Фото SD.ORG.UA.

Призначенням чоловічого начала є атака, експансія, захоплення нових просторів. Призначенням жіночого начала є оборона, захист, впорядкування, збереження. Тому Ненька Україна, як уособлення жіночого начала, надає захист своїм дітям, виконує функцію хоронительки, берегині, покровительки – Покрови.

Покрова Богородиця Унсовська
Покрова Богородиця Унсовська – егрегор України, що захищає своїх дітей.

Головними чинниками «напомповування» захисного егрегора України і всієї Білої раси є наповнення життєвого простору зображеннями Богородиці (статуї, картини, іконки, образки, амулети), славлення України молитвами, воїнське служіння Великому жіночому началу. Славлячи і захищаючи Велике жіноче начало, воїни наснажують український егрегор і, відповідно, отримують від нього чимраз потужніший захист.

Арійська Богородиця
Арійська Богородиця в каплиці поблизу міста Яремче. Фото SD.ORG.UA.

Особливу силу для наповнення егрегора має піднесена колективна молитва. Для її синхронного виконання найкраще підходить пісня, адже вона задає ритм, відчуття гармонії та краси. Ритмічне виконання славлень Великій матері було започатковано ще в кроманьйонській Борії – згадайте набір музичних інструментів 20 тисячолітньої давності з Мізина.

В арійський (гіперборійський) період пісенна культура досягла небачених висот. Славлення Неньці-України лунали майже безперервно, найдавніші з них збереглися в Ріквіді (Рігведі) – назва походить від коренів *рік – «ректи, говорити, промовляти» і *віда – «відання, знання»). Від первісних славнів (духовних гімнів) походить вся українська пісенна народна культура, яка, як відомо, є найбагатшою в світі. Незрівнянно вища музична розвиненість українців в порівнянні з іншими народами безпомилково вказує на планетарний духовний центр, з якого почалася світова цивілізація.

Образ сучасної Неньки України
Образ сучасної Неньки України, Покрови, Богородиці – святої матері, що народжує синів Божих – реалізованих українців. «Щасливі миротворці, бо вони синами Божими стануть» – казав Ісус Хрестос. «Миротворець» – це інтегральний психотип українського геосоціального організму.

Сила, щастя, добробут, життєспроможність України та українців визначаються потужністю їхнього егрегора. В сучасних умовах кожен бажаючий може швидко переконатися в цій істині на особистому досвіді. Річ у тім, що найефективнішим способом «напомповування» українського егрегора є читання Живого Слова – поетичних текстів, що відкрилися українському лікарю і мислителю Олександру Філатовичу.

Ці тексти організовані у т. зв. «універсальні форми» Живого Слова. Читання будь-якої універсальної форми «включає» людину в егрегор Неньки України і дуже швидко дає їй «віддачу» в поліпшенні настрою, зціленні хронічних хвороб, гармонізації стосунків, входженні у простір позитивних подій.

Особливу ефективність має 10-та універсальна форма, що нагадує літургію Сонячній Україні: її застосування активує базові енергетичні центри (1 і 2 чакри) і різко розширює доступ до матеріальних ресурсів. Але для успішного застосування форми 10 треба пройти очищення попередніми формами, бо до святої Матері можна звертатися тільки тоді, коли перебуваєш у стані чистоти.

9. ВИСНОВКИ

1. Захисний егрегор Неньки України – Покрова – почав формуватися 40 тисячоліть тому разом з формуванням Борії (допотопної України). Оскільки оборона, впорядкування і гармонізація – це жіноча функція, то цей егрегор є проявом Великого жіночого начала.

2. У борійську епоху українці займалися збиральництвом і мисливством, тобто користалися наявними природними благами. Відповідно, Ненька Україна сприймалася як Велика матір, що народжує своїх дітей, вигодовує і забезпечує всім необхідним.

3. Для підтримання цілісності егрегора (біополя) Білої раси на території Терношорського святилища в Карпатах була збудована велетенська статує Неньки України у вигляді вагітної жінки з наповненими молоком грудями. Потужний егрегор гармонізував життєвий простір Борії, сприяв гармонійному розвитку борійців.

4. Після демографічного вибуху 25-го тис. до н. е. почалося розселення борійців на навколишні території. Для збереження зв’язку з егрегором Батьківщини борійці масово виготовляли зменшені у 100 разів копії Терношорської Лади. Це дозволяло підтримувати цілісність егрегора Білої раси і отримувати від нього допомогу.

5. Після Великого Потопу 55 ст. до н. е. територія України називалась Гіперборією, тобто вищою, сильнішою Борією. У цей час із середовища Борійської раси народилась раса вищого рівня – Арійська раса. Головною особливістю аріїв була величезна здатність до творчості. Тому в цю епоху Ненька Україна уявлялася в образі Діви, яка потребує творчого запліднення.

6. Після воскресіння Ісуса Хреста і його вірогідного повернення на батьківщину предків (згадайте Українську Галілею на Тернопільщині), трипільська Діва перетворилась на святу матір, що породжує синів Божих. З цього часу Марія (що значить яра, сонячна, арійка), матір сина Божого Ісуса Хреста, стала уособленням Неньки України. Захисний егрегор України зображується у вигляді Покрови, тобто святої матері, що оберігає своїх дітей.-https://www.ar25.org/article/ternoshorska-lada-abo-patriotyzm-po-kromanyonsky.html

7. Успішний розвиток сучасної України потребує наснаження її егрегора енергією позитивних думок і радісних емоцій. Найефективнішою технологією психоенергетичного поєднання з Ненькою Україною є практика Живого Слова.