вшановують пам’ять жертв політичних репресій

Великий терор 1937-1938 років: як радянська влада прикривала масові вбивства українців

Щороку у третю неділю травня вшановують пам’ять жертв політичних репресій. Цей день нагадує нам про трагічні події в історії нашого народу, про людей, які пожертвували собою задля блага всієї країни, пише Експрес-онлайн.

Про політичні репресії в Україні говоримо з Тетяною Шептицькою, заступником генерального директора з наукової роботи меморіального заповідника “Биківнянські могили”.

— Скільки українців стали жертвами Великого терору, який став апогеєм сталінського режиму?

— Великий терор 1937-1938 років забрав життя сотень тисяч громадян Радянського Союзу. За різними підрахунками, кількість заарештованих за цей період становила півтора мільйона. Вбили близько 680-720 тисяч осіб. 5 серпня 1937 року розпочалася наймасовіша за всю радянську епоху “чистка” суспільства від тих, хто, на думку сталінської влади, становив для неї будь-яку загрозу. Так виконували секретний наказ НКВС № 00447 “Про репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів”. Основними причинами “Великого терору” історики вважають бажання Йосипа Сталіна ліквідувати реальних і потенційних противників режиму, досягти повного упокорення населення, винищивши окремі національні і соціальні групи, закінчити “кадрову революцію” й утвердити авторитарний стиль керівництва. Формальною підставою для розгортання терору стала теза Сталіна про загострення класової боротьби у міру зростання успіхів соціалістичного будівництва в СРСР. Щоб прикрити масовий терор, розгорнули спеціальну пропагандистську кампанію з нагнітання істерії навколо “шпигуноманії” та “ворогів народу”. “Великий терор” забрав життя більше 100 000 укранців

— Хто виносив смертні вироки?

— Для цього у кожній з 64 адміністративних одиниць СРСР створили позасудові органи – “трійки”, до складу яких входили: перший секретар обкому (краю) ВКП(б), начальник обласного управління НКВС та обласний прокурор. Наказом також регламентувались ліміти, тобто наперед зазначена кількість “ворогів народу”, яких потрібно знищити. Ліміти розподілялись за двома категоріями: перша – означала розстріл, друга – заслання до концтаборів Головного управління таборів НКВС СРСР (ГУЛАГ). Ліміт для України за І категорією встановлювався у 8 тисяч осіб. Упродовж 1937-1938 років в Україні розстрільний ліміт постійно збільшувався і в листопаді 1938 року досяг свого піку – 146 тисяч осіб. Окрім “трійок”, які забезпечували основний вал розстрілів, працювала ще московська двійка у складі наркома внутрішніх справ СРСР Єжова та прокурора СРСР Вишинського. Місцем масового поховання репресованих в Україні став Биківнянський ліс. У ньому ховали розстріляних людей різних національностей з 1937 по 1941 рік.

— Чи відомо, скільки людей там поховано?

— На таємній спецділянці НКВС УРСР у Биківнянському лісі знайшли свій останній спочинок десятки тисяч жертв “Великого терору”. На жаль, кількість похованих орієнтовна, адже науковці в роботі мають протоколи лише обласної “трійки” НКВС та частково Вищої “двійки”, це так звані позасудові органи, котрі виносили смертні вироки. Чимало документів про репресії зберігаються в Москві, а деякі взагалі були знищені. На думку істориків, загальна кількість похованих у Биківні може становити від 20 до 100 тисяч осіб.

— Хто похований у Биківнянському лісі?

— Це люди різних національностей та професій. Серед них — священики й науковці, селяни й робітники, художники й письменники, актори й інженери, композитори й держслужбовці. Сталін зачищав українське суспільство пошарово, тому знищував різних людей. Загалом в Україні репресували понад 260 тисяч осіб, понад 100 тисяч із них розстріляли. Свій останній спочинок в Биківні знайшов батько Степана Бандери Андрій, художник Михайло Бойчук з дружиною та художники “бойчукісти”. Поховано тут і Михайля Семенка, поета, основоположника українського футуризму. Похований в Биківнянському лісі і мирополит УАПЦ Василь Липківський, якого розстріляли за вироком “трійки” НКВС. У ніч, коли загинув Митрополит Василь Липківський, співробітники НКВС розстріляли у Києві ще 86 осіб. Сталінський режим нікого не шкодував. Розстріляли навіть Івана Кулика, першого голову Спілки Радянських письменників України, людину, яка підтримувала більшовицьку владу і допомагала їй окупувати Україну. У Биківнянському лісі також поховані представники НКВС, які здійснювали розстріли і виносили смертні вироки, але згодом теж були знищені репресивною машиною

— А де саме проводилися розстріли?

— Биківнянський ліс – це таємна ділянка НКВС для поховань (п’ять гектарів землі), виділена Київською міською радою 30 березня 1937 року. Ділянка була обгороджена великим парканом зі сторожовою вежею. Поховання здійснювалися вночі, тіла привозили вантажівками так званами “полуторками”. А от розстріли відбувалися у внутрішніх в’язницях НКВС. Лук’янівська в’язниця, Жовтневий палац, вулиця Липська, 16 (Київське обласне управління НКВС), вул. Володимирська, 33 (будівля СБУ).

Головні новини за добу — в нашій щоденній розсилці y Telegram

Богдан КУФРИК
Читайте більше тут: http://expres.ua/digest/2018/05/20/295237-velykyy-teror-1937-1938-rokiv-radyanska-vlada-prykryvala-masovi-vbyvstva

і