Як працює пошта у найвищій точці світу

Селище Хіккім у Гімалаях лежить на висоті 4,5 тисячі метрів над рівнем моря. Єдиний зв’язок із зовнішнім світом людям тут забезпечує поштове відділення.

Долина Спіті, що на півночі Індії в Гімалаях, є найвищою точкою світу, де мешкають люди.

Непривітний високогірний краєвид — безплідні пустелі, небезпечні ущелини і швидкі річки в них — справляє майже потойбічне враження.


Тут на висоті 4 440 м працює поштове відділення. Для мешканців Хіккіма і кількох сусідніх селищ — це єдиний зв’язок із рештою світу.

Вони приїжджають сюди, щоби відправити листа або внести гроші на ощадний рахунок.

А безстрашні мандрівники, які забралися на таку височінь, із гордістю відсилають друзям листівки з найвищої пошти світу.

Поштмейстер Рінхен Чхерніг керує відділенням від самого його відкриття в 1983 році.

Робота у його підлеглих робота непроста. Листоношам доводиться ходити пішки, оскільки доріг тут практично немає, а взимку відділення часто зачинені через сильні снігопади.


Два листоноші щодня проходять 46 кілометрів в обидва кінці, пробираючись стрімкими стежками й гірськими пасовищами.

Вони доставляють пошту в Казу, столицю долини Спіті, яка дорогою з’єднується з іншими великими містами індійського штату Хімачал-Прадеш.

Із Кази пошту відправляють автобусом, який продирається небезпечними гірськими дорогами, а листи до Хіккіма знову доставляють пішки.

На тлі приголомшливих, вкритих снігом гірських вершин щоденний шлях листонош важко порівняти з роботою їхніх колег у інших місцях світу.


Чотири або п’ять сіл, які обслуговує поштове відділення Хіккіма, є малонаселеними, мобільний зв’язок тут практично не працює, а інтернет тільки планують провести.

Одне з цих селищ, Комік, лежить на висоті 4587 метрів на рівнем моря. Це найвище поселення на Землі, до якого можна дістатися дорогою.

У Коміку всього 13 будинків, одна школа, в якій навчаються п’ять учнів, стародавній монастир і кілька невеликих сільськогосподарських угідь, де вирощують ячмінь та зелений горіх.


Селища долини Спіті часто по понад півроку відрізані від решти країни через снігові замети. Але тяжкі умови життя загартували дух місцевих мешканців.

Жінка, з якою я познайомився в сусідньому з Хіккімом селищі, Лангзі, сказала, що в неї дуже спокійне життя. І це попри щоденну необхідність виживати.


Мешканці цих місць — релігійні, їхнім повсякденним життям керує віра.

Одні з найдавніших буддистських монастирів Індії розташовані саме тут, в долині Спіті. Вік деяких із них налічує понад тисячу років.

Найбільшим храмом у долині є монастир Кі (на фото). Він стоїть на вершині пагорба на висоті 4166 м.

Храм виходить на берег річки Спіті, з обох боків облямованої темними гірськими схилами.


Монастирі є центрами релігійного, культурного та соціального життя сіл, місцеві жителі збираються тут, аби помолитися й обмінятися новинами.

Ченці монастиря в Коміку (на фото) дотримуються багатовікових традицій. Їхні дні проходять у медитації та проповідях співчуття і щедрості.

Вирушаючи в паломництво до святих місць за кордоном, вони отримують паспорти і проїзні документи в поштовому відділені Хіккіма.

 

Дух товариства, стійкість, невибагливість і духовна єдність допомагають мешканцям долини процвітати на цих віддалених землях вже багато століть.-https://www.bbc.com/ukrainian/vert-tra-44499768

Але глобалізація поступово пробирається навіть сюди. Молодь у пошуках роботи переїжджає до великих міст.

А для тих, хто залишається тут, єдиним вікном у зовнішній світ є пошта.

і