Чому Березенко підставляє Порошенка?

Недавно на сторінках видання Главком заступник голови депутатської фракції “Блок Петра Порошенка” Сергій Березенко дав розлоге інтерв’ю, частину якого нашпигував брехнею та маніпуляціями щодо виборчої реформи. Пан Сергій є одним з рупорів БПП та вісником волі президента Порошенка. Дуже шкода, що для побудови ідилічної картини реальності, в якій чинний президент піднімається на другий термін по спинах і головах мажоритарників та мерів, Березенку доводиться змальовувати реальність словами, які не мають жодного стосунку до фактів та законодавчих рамок. Як так сталося, що соратник Порошенка дозволяє собі суперечити партійній програмі та заявам самого президента? Чи не підставляє гаранта конституції один з очільників його фракції? Давайте уважно вслухаємося в слова молодого і перспективного мажоритарника з Чернігівщини.

“По-перше, Виборчого кодексу в порядку денному цієї сесії взагалі не було” – заявив пан Березенко. Молодий нардеп, який в першій же своїй каденції зробив стрімку кар’єру заступника голови президентської фракції напевно не вміє користуватися сайтом парламенту, де можна знайти як проект Виборчого кодексу N3112-1, так і доручення підготувати його до другого читання, запланованого на восьму сесію, до середини липня 2018 року.

“Сьогодні є робоча група комітету, очолюваного Сергієм Власенком, яка вже декілька тижнів працює над документом. Вони поступово проходять по тих 4 тис. поправок, які були внесені до Виборчого кодексу. Отже, процес швидким не буде, це розуміють усі” – говорить далі нардеп, ніби не знає, що профільним комітетом для виборчого кодексу є комітет з питань правової політики та правосуддя, який очолює колега Березенка по БПП пан Руслан Князевич. Саме пану Князевичу було доручено очолити процес доопрацювання документа ще 7 листопада минулого року, але робоча група змогла провести перше засідання аж 4 квітня. Водночас, не зважаючи на пасивність голови комітету, робоча група працює вже не кілька тижнів, а кілька місяців. Щодо швидкості проходження правок, то депутату варто згадати, що у вересні-жовтні минулого року Рада розглядала законопроект N6232 – це був найбільший законопроект в цьому скликанні, до нього подали 4383 правки і за сім пленарних днів документ ухвалили. Тоді чомусь ніхто не бідкався, напевно тому, що автором законопроекту був президент Порошенко. Важливо нагадати, що значна частина правок до проекту кодексу дублюються, бо подані різними авторами, так що реальна кількість правок значно менша. Водночас, за останні роки ми бачили як приклади, коли тисячі правок проходили за кілька діб, так і коли кілька десятків правок не розглядали місяцями. Політичний чинник в умовах політичної безвідповідальності дозволяє очільникам комітетів впливати на темпи роботи та пріоритети. Є два фактори, які прискорюють роботу українських нардепів – МВФ і вулиця. Це було показовим при ухваленні закону про антикорупційний суд. Тоді навіть президент змінив свою думку на 180 градусів.

“По-друге, я вважаю, що новий Виборчий кодекс – це найгірше, що можна було б зробити, з точки зору модернізації виборчого законодавства.” – Провівши одну, але переможну виборчу кампанію на окрузі в Чернігові, пан Березенко може вважати себе експертом з виборчих систем, але це лише самонавіювання. Ключова новація, яку вносить кодекс – це зміна виборчих систем на парламентських і місцевих виборах, запроваджуючи пропорційну систему з відкритими регіональними списками. Коли ці правила запрацюють, в нас буде реалізований найбільш ефективний механізм вибору політичних еліт, який працює в більшості країн Європи. Більше того, кодифікуючи виборче законодавство, ми модернізуємо правову систему України.

“По-третє, нам треба пам’ятати про резолюцію Парламентської асамблеї Ради Європи. Йдеться про неможливість змін у законодавстві за рік до виборів.” – Кодекс не вносить суттєвих змін до правил, за якими ми будемо обирати президента України в 2019. Суттєвим є питання парламентських виборів, які відбудуться в жовтні 2019. Тому парламент має рівно два місяці, щоб доопрацювати проект кодексу та проголосувати його в другому читанні. Цього часу є цілком достатньо, щоб доопрацювати якісний документ, якщо не втрачати час на відмовки.

“Вона (Коаліційна угода) не може бути недійсною, бо, як мінімум, залишилося дві фракції, що тією угодою керуються. Але цю угоду слід переглянути. Ми за час роботи парламенту з 2014 року навіть Конституцію змінили (зокрема, в частині судочинства). То що – не зможемо змінити коаліційну угоду? Це не догма: дані норми (щодо реформи виборчого законодавства та запровадження пропорційної системи з відкритими регіональними списками) туди вписали політичні сили, які взяли й вийшли з коаліції.” Важливо, щоб пан Березенко не забував, що норма коаліційної угоди, яка стосується зміни виборчих правил була частиною передвиборчої програми БПП на виборах 2014, була частиною передвиборчої програми кандидата Порошенка. Більше того, в серпні 2015 було внесено останні зміни в чинну програму БПП і там теж є теза про виборчу реформу і відкриті списки. Тому не варто розповідати байки про те, що це злі і погані “ляшки” та “юлі” внесли цю норму в коаліційну угоду, щоб підставити бідний Блок Петра Порошенка. Також шановний депутат забув, що Конституцію змінювали на виконання коаліційної угоди – це результат голосування парламентської більшості. Водночас зміна коаліційної угоди – це політичне рішення, якому передує розпуск уряду, а наслідком якого є створення нової коаліції та написання нової коаліційної угоди. І при всіх хвастощах учасника “стратегічної дев’ятки” в такий сценарій в передвиборчий рік не вірить вже ніхто.

“Буду й надалі критикувати позицію уряду. Адже не можна, з одного боку, разом із головою Верховної Ради виступати з тезами “підтримуємо відкриті списки, прибираємо рудиментарну мажоритарку”, а з другого – співпрацювати з мажоритарниками у частині розподілення коштів Фонду соціально-економічного розвитку.” – Якби пан Березенко читав пресу, то напевно б звернув увагу на матеріали, які готували аналітики нашої організації, де чітко видно, що виділення субвенцій – це бартер політичної лояльності між мажоритарниками і урядом, де кошти на округи виділяються в обмін на голосування за законопроекти, які стосуються бюджету. Сам факт існування Фонду соцекономрозвитку розвитку є частиною підтримки функціонування мажоритарної виборчої системи, а позиція відмовитися від рудиментарної мажоритарки має і мусить мати своїм наслідком припинення функціонування фонду за принципами політичної корупції, які зараз в нього закладені.

“Поки в раді понад 200 депутатів-мажоритарників цей закон не пройде.” – Шановний депутат уміє маніпулювати навіть цифрами. По-перше, їх 198 і це 44% українського парламенту. В умовах тимчасової окупації 12% території України повне представництво мажоритарних округів в Раді є неможливим. Водночас, впровадження пропорційної системи з відкритими регіональними списками створить умови, за яких 83% місць у Парламенті будуть зайняті представниками регіонів. Якщо моделювати систему, яку пропонує проект кодексу на результати виборів до Верховної Ради в Чернігівській області, яку представляє пан Березенко, то замість шести представників від області, їх буде десять і вже не від трьох політичних сил, а від п’яти, що більш пропорційно репрезентуватиме інтереси виборців регіону в парламенті.

“Існує загроза лишити без мандатів сильних політиків, які тимчасово не мають прив’язки до округу. Приміром, таких представників кримських татар, як Рефат Чубаров і Мустафа Джемілєв.” – Складається враження, що Сергій Березенко неуважно читав проект закону, який він критикує. Згідно з проектом кодексу, діятиме загальнонаціональний компенсаторний список, кандидати з якого потраплятимуть до парламенту у порядку, встановленому політичною партією, після проходження до Ради кандидатів з регіонів. Якби цю систему впровадили ще на виборах 2014 року, як це обіцяв Порошенко в ПАРЄ, то у випадку БПП, яка отримала б 119 місць в парламенті, 14 пройшли б по загальнонаціональному компенсаторному списку. І саме партія за такої систем бере на себе відповідальність, чи запропонувати місця в першій двадцятці спонсорам з мішками чорної готівки, чи лідерам кримсько-татарського народу.

“Не дивно, що за опитуваннями громадської думки, сьогодні 30% українців підтримують виключно мажоритарну систему, 45% – змішану, а у виключно пропорційної тільки 15% симпатиків.” – Маніпуляції і перебріхування на основі соціологічних опитувань – давня практика українських політиків. Шкода, що ця хвороба спіткала такого молодого і перспективного політика, команда якого не змогла знайти в мережі результати опитування Центру Разумкова. Адже там картина зовсім інша: 34,5% громадян вважають пропорційну систему з відкритими списками найкращою для виборів у Верховну Раду. Чинну гібридну систему підтримують, – 17,2%, а чисту мажоритарку – 16,1%.

“Тож замість того, щоб дискутувати з цього приводу, я б радше посилював відповідальність за порушення виборчого законодавства. Люди, які йдуть на фальсифікацію та підкуп, мають розуміти невідворотність серйозного покарання. Тоді й не буде жодних сумнівів щодо результатів виборів.” – Тут шановним виборцям та читачам запропонували подивитися на картину “Мажоритарник проти підкупу, а бджоли проти меду”. Адже для самого Березенка не секрет, що підкуп і порушення законодавства, а також різні брудні технології є самою суттю української мажоритарки. Адже саме від імені кандидата Березенка підписували соціальну угоду з виборцями в Чернігові в 2015 і платили 400 гривень. Саме для розмивання голосів прямого конкурента знайшли повного тезку Генадія Корбана, як технічного кандидата. І саме Березенко знає, що можна під час виборчої кампанії втопити місто в конвертах з грошима і в гречці та не понести за це ніякої відповідальності.

Десять випадків брехні і маніпуляції лише в частині інтерв’ю. Чи є це прикладом некомпетентності чи банального “підставляння” президента з боку найближчого оточення? Це вже питання до обговорення на засіданнях так званої “стратегічної дев’ятки”. Але нам, громадянам і виборцям варто прискіпливіше ставитися до слів цієї “еліти”, адже за ними ідуть дії – такі ж непослідовні і некомпетентні, спрямовані на досягнення цілей самовідновлення влади та помноження її активів, а не розбудови демократичних інституцій та країни миру і добробуту.

Олег Рибачук Голова громадської організації “Центр UA”, учасник руху ЧЕСНО

і