Олександр Бачурін про карате Львова

Цей відкритий лист я пишу, як відповідь на ту неправду та викривлення фактів, з якими стикнувся в останній час, після написаної мною заяви про вихід з лав Львівської Обласної федерації кіокушинкай карате.

Впевнений, що всі ті люди, які знають мене і з якими я знаходжуся в одній структурі, повинні мати повну картину ситуації, котра привела мене до рішення написати заяву про вихід з Обласної Федерації 27 серпня 2018 року. Саме я написав заяву про вихід, а не мене вигнали, як наголошують, за певні видумані факти, якими вміло маніпулює керівництво ЛОФКК.
Моє рішення продиктовано виключно неможливістю працювати з людьми, які з неповагою відносяться до моєї Родини, до моїх Учнів та їх Батьків, які будь-яким шляхом, вибілюючі свої дії, подають про мене неправдиву і викривлену інформацію та ведуть непорядну фінансову діяльність, маніпулюючи фактами задля своєї вигоди.
Хочу подякувати людям, з якими пліч-о-пліч всі ці роки працював у ЛОФКК, як і ви, я багато та, маю надію, ефективно, працював для розвитку цієї організації: виховував учнів, приймав участь як організатор та тренер у зборах, змаганнях та інших міроприємствах, організованих федерацією.

Завжди був в перших лавах і намагався робите все від мене залежне, щоб організація процвітала та збільшувалась! Але зустрівся з тим, що мене як і інших обманюють, принижують та відверто не поважають як людину, тренера і сенсея.
Виходячи з вищевказаного, я створив власний клуб, треную та збираюсь продовжувати надалі тренувати і виховувати дітей та молодь у дусі справжнього змісту шляху бойового мистецтва, якому присвятив більшу частину свого життя. Також я несу пряму відповідальність перед людьми які довірили мені своїх дітей та пішли за мною по шляху вивчення шинкіокушинай карате. Буду відстоювати та боротися за кожного свого учня та за кожен навчальний заклад у якому відкрита група мого клубу, незважаючи на погрози керівництва ЛОФКК вигнати чи припинити мою діяльність у лавах шинкиокушинкай!
Хочу відмітити, що я жодним чином не порушив Статут цієї організації, як би хтось не хотів мене оббрехати!
Щиро радію, що маю справжніх друзів та їх підтримку.
Карате – мистецтво, яким я займаюсь з 1992 року, пройшовши складний шлях від білого поясу до третього дану, і ні в якому разі не збираюсь змінювати напрямок своєї діяльності. Мені ніхто не дарував пояси чи медалі, відкривав зали та набирав учнів. Я пройшов цей шлях поряд з людьми, які пізніше забули що карате – це повага.
Я прагну розвиватися та навчатися, тренуючи всіх, кому цікаво це бойове мистецтво.
ОСУ!

Олександр Бачурін