Попівська лють, або страх перед Томосом

Попівська лють, або страх перед Томосом

З наближенням дня об’єднавчого Собору Української православної помісної церкви московські служаки у рясах просто люто шаленіють. Їх лють не лише прикрита “божим смирінням та праведним гнівом” у проповідях та іншому спілкуванні з мирянами. Московські попи потужно і активно пішли в соціальну мережу Фейсбук. Вони там були і раніше, але зараз у стані агонії вони ніби на бойовому посту погодинно чергують та змінюють один одного разом з добровільними помічниками з числа промосковських релігійних фанатиків. Ця агентура ФСБ всліпу та зряча в своїй люті просто в своїх стараннях аж із штанів вискакує.

Кілька яскравих прикладів по кропивницькій аудиторії. Найактивніші серед попів є такий собі Олег Анатолійович, Іван Верескун та Іван Ганчин. Останній з названих в мережі у проросійській групі “Кіровоград-ua”, яка налічує більше 50 000 членів, в основному мешканців Кропивницького, розмістив пропагандиський ролик московської єпархії з історичною брехнею про здобуття Москвою влади над Київською метрополією і тому подібні речі. Та незрівнянно далі пішов такий собі піп у чорних окулярах (мабуть має трохи сорому, хоча це сумнівно) Олег Анатолійович. Він просто назвав Вселенського Патріарха Варфоломія – “бестолочью”, а на зауваження з цього приводу відповів – “а кто его еще поучит”.

Ще одним цікавим прийомом “московської братії” для дезорієнтації спільноти, є навішування на українських патріотів ярликів “агентів ФСБ” та “комуняк”. Це не завжди і неповністю спрацьовує, але для створення певного хаосу і цього достатньо.

Особливу лють у промосковської ватаги викликають викривальні публікації з фото маєтків та авто московських митрополитів та єпископів. На такі публікації вони навіть пишуть скарги адміністраторам мережі Фейсбук. А між собою у листуванні жаліються на конкретних українських патріотів, які їх банять у мережі. Мовляв лише їм це можна робити, бо “правота на їх боці”.

А ще місцевий московський метрополіт на власному сайті розмістив, як і годиться, “викривальну заяву про томос і розкол”. Її поширють, за завданням попів “праведні віряни” московської ніби канонічної секти.

А за межами соціальних мереж теж спостерігається жвава метушня. За останні півроку неодноразові хода за ходою у вигляді об’їздів та автобусах. Висвячення нових храмів. Останнє таке було у російському історично старообрядчому селі Клинці. В будівництво вклалися місцеві підприємці Потєєви, за отримали від церкви Кирила ордени. А з іншого боку міста в селі Обознівка московські попи заходилися будувати ще один монастир. Дивно якось в цьому питанні поводить себе районна влада. Тихо дивиться і мовчить.

В самому Кропивницькому, як і раніше гальмується процес початку будівництва кафедрального собору на фортечних валах. Єпархіальне управління УПЦ КП отримало вже шість відмов на отримання від управління архітектури на видачу містобудівних умов і обмежень. А тим часом “рускій мір” підкинув в умовах війни з Росією слушну ідею “історичної реконструкції” російської колоніальної фортеці. Створили і “робочу групу” і проекти та заходи розробляють, і все робиться для того щоб поменше було храмів УПЦ КП.

Остання акція з цього приводу схожа просто на якусь спецоперацію ФСБ. На залишках фортечних валів інспірували археологічні дослідження, і дуже швидко і вправно знайшли мало не на поверхні “скіфські черепки”. А чому їх не знайшли раніше, наприклад у 1755 році коли на тому ж місці будували церкву-попередницю? Чи лопати були діряві, чи була команда на черепки не звертати увагу? Все це нагадує російські детективні серіали з підкидання наркотиків та зброї. Тільки тут в їх ролі задіяли загадкові черепки. А хто, коли і де копав чомусь ніхто не бачив. Не задіяним цього разу був навіть археолог-єлисаветградець від “руского міра” Микола Тупчієнко. Для конспірації, мабуть. Цього разу задіяли дослідницький підрозділ обласного художнього музею, який раніше був підпорядкований до структури з охорони пам’яток історії. Були дослідження і до того. На початку 2000-х років у ЗМІ потрапило повідомлення про це. На фортечних валах знайшли фрагмент дерев’яної водопровідної труби, як показали аналізи…ХІV сторіччя. Промовчали, бо хіба треба було вносити корективу в походження міста не на російський лад та міняти дату його заснування?І все це, без усякого сумніву, люди, які ще перебувають у владі, роблять на догоду московським попам та Москві в цілому. Саме вони не бажають, щоб храм УПЦ КП домінував на височині над містом та їх храмами.

В цілому маючи десять храмів в обласному центрі Кропивницькому московська філія втратить через здобуття справжньою українською церквою томосу чималі прибутки, вплив на місцевий бізнес, який вона успішно доїла всі 27 років незалежності, вплив на заблудші українські душі, які ще й досі витають у хмарах, і не приземлилися на рідну землю. В цьому ФСБшникам у рясах допомагають, як продажні так і заблудші душі. Брехня московських попів роками труїть душі наївних прихожан. Тому і настав час покласти цьому край та обрести власну помісну церкву за всіма канонами світового православ’я, а не за правилами гри Москви.

До проведення обєднавчого собору залишилися лічені дні, і московські попи та їх прихвостні з помноженною у кілька разів люттю діють проти України, віщаючи про вдаваний ними розкол. А насправді йде протилежний процес об’єднання всього українського духовного в Україні. Тоді все, що залишиться за межами цього процесу, викаже себе у всій ворожій до України “красі”. Таєниче забріхане у московських церквах стане явним для всього українського суспільного загалу. Московський бруді сміття спливе на поверхню.

У місті Кропивницькому бачили вже не одну попівську московську ходу, мітинги за місто святої Єлизавети. Що вони утнуть цього разу з розряду привселюдних провокацій доводиться лише гадати. Але, здається, що і після 15 грудня ця “московська рать” не заспокоїться.