Загублені скарби Західної України

Про втрачені скарби існує безліч легенд. І в той же час є багато реальних фактів, простих питань, на які ніхто не може дати відповідей.

Щовесни у поля відправляються чисельні загони скарбошукачів…

-Після “визвольного” походу на Західну Україну, радянська влада розпочала звичні для неї репресії. Заарештовувалися поміщики, банкіри, заможні селяни, офіцери, священики, митці, та інша “контрреволюційна буржуазія”. Відповідно, конфіскація всього цінного.-розповів редактор журналу “Музеї України” Віктор Тригуб.

Займалися тією справою органи НКВС СРСР. А от всі ювелірні вироби, золото, срібло, дорогоцінне каміння, після вивчення і опису здавали в установи Держбанку на зберігання. Перша половина 1941 року, то тотальні арешти. Тюрми були переповнені. Відповідно, у банках поблизу тюрем зібралося рекордна кількість золота… А тут раптова війна. Стрімкий наступ німців. Повна неготовність до такого сценарію – збиралися ж воювати на ворожій території! Хаос. Оточення.

Маємо чимало фактів масового звірячого вбивства арештантів, яким навіть не висунули чітких звинувачень! Потрібно було вивезти промисловість, партійний актив. Евакуювати банки з конфіскованими цінностями доручили офіцерам НКВС. Ось тут і починається найцікавіше. Практично всі установи з архівами і сейфами загрузили на поїзди та в автомобілі і рушили на Київ. Не всі доїхали! Пощастило тим, хто пересувався вагонами. Більшість, особливо районні банки віддалені від залізниць, скористалися автотранспортом. Що при тому стані шляхів, техніки і відсутності бензину, мало фатальні наслідки. Фашисти вже вирвалися мало не під Київ, створивши масу “котлів”.

…У місті Славута була велика тюрма, куди привозили особливо важливих арештантів з Тернопілля, Рівненщини. Відповідно, місцевий банк отримав чимало “конфіскату”… Можливо, то була група з Нетішина чи з Тернопільської області… Версій багато. Зрозуміло, загін супроводжував щось цінне. Що – то теж версії, хоча, залучені вже нами екстрасенси, впевнено сказали про вантаж дорогоцінних металів, діамантів вагою десь у тону! Що сталося поблизу одного села на півночі району сказати важко. Можливо попереду вже були німці. Закінчився бензин. Зламалося авто… Почали позбавлятися зайвого. Першими закопали кілька десятків наручників у примітному місці. Можливо, як орієнтир. Неподалік закопали все інше. Можливо сейфи. Раз наручники знайшли лише зараз, значить ніхто не прийшов і за іншим. Співробітників НКВС розстрілювали зразу. Навіть, якщо хтось і прорвався, сумнівно, що вони вціліли у боях потім… Маємо високу ймовірність резонансної знахідки… Почекаємо…

Після першої публікації, тему підхопив член редколегії журналу “Музеї України”, колишній слідчий Генпрокуратури, нині дослідник історії Володимир Бровко. І одразу вивів нас на слід загону генерала Попеля! Вони відходили від Дубно, разом з співробітниками місцевої тюрми та НКВС. Відповідно, мали транспорт, пробували вивозити цінності. Однак, постійні бої на вже окупованій території, примусили їх закопати сейфи та частину цінності у примітній балці, описаній генералом у своїх мемуарах. Туди теж чомусь ніхто не повернувся… Є шанси знайти щось цікаве. Треба лише вирахувати те місце!

Потім той загін пішов на Славуту, де під селом Варварівка закопали танк Т-26 і рештки документів та цінностей. Екстрасенси “побачили” коробки з діамантами та іншим камінням… Якщо провести гарну пошукову роботу в архівах, опитати старожилів, можна знайти танк, яких залишилося не так вже і багато…

-Згадуючи розповіді таємничого офіцера КДБ з надпотужного міжнародного секретного “пошукового загону”, з якими ми періодично пересікаємося у різних країнах на іншому боці планети, я розумію, що більшість груп НКВС, при відступі, закопали свої вантажі саме у східних районах Тернопільщини, на Хмельниччині, Житомирщині… Саме там залишилося конфісковане золото Західної України.- підкреслив В.Тригуб.

Поки що, це все легенда. Веселе реаліті-шоу, у якому вже завзято і добровільно беруть участь кілька десятків шукачів пригод. Розвиток подій непередбачуваний. Тим і цікавий.

Прикметно, що Росія відмовилася відкривати архіви про Другу світову. І досі секретно.

Занадто багато таємниць. І скарбів…

Підготував Сергій Хоменко, студент Університету “Україна”