Ан-2 – як вкрали…

До нападу Німеччини на СРСР, а саме в 1940 р., вона подарувала своєму вірному союзнику у ІІ-й світовій війні один тримісний багатоцільовий літак короткого злету і посадки Fi 156 Storch фірми Fieseler, створений для розвідки, зв’язку та цільовізначення в 1937 р., оснащений 12,7 літровим V8, 240 к.с. двигуном Argus As 10C-3

Сталін дав вказівку заступнику наркома авіапромисловості Яковлєву розробити і випустити схожий літак, а останній доручив це провідному інженеру свого ОКБ Олегу Антонову.

Антонов у вересні зробив літак ОКА-38 (на фото) як варіант Fi 156, але із 6-циліндровим рядним французьким двигуном Renault MV-6, що за ліцензією з 1935 р. випускався у Воронежі, подовженим фюзеляжем і видозміненим крилом та хвостовою частиною. Літак істотно поступався німецькому, але іншого в СРСР не було.

Держвипробування закінчилися успішно і було прийнято рішення про його серійний випуск на заводі в Каунасі, де до окупації Литви будувалися литовські літаки ANBO подібної конструкції.

Коли в 22.06.1941 р. в складальному цеху вже стояло кілька готових до польотів ОКА-38, в ході бомбування каунаського аеродрому вони були знищені, а Олег Костянтинович повернувся в Москву до Яковлєва.

У виробництво ОКА-38 так і не надійшов, але після війни Антонов використовував досвід дослідження Fi 156 створюючи свій Ан-2.

Як і Fi 156, Ан-2 мав надпотужну механізацію. На верхньому крилі були встановлені автоматичні предкрилки уздовж усього розмаху крил, щілинні зависаючі елерони і закрилки.

Зверніть увагу на форму крила і хвостової частини ОКА-38 і Ан-2, як вони схожі.

Загалом, Антонов ще до війни дослідивши Fi 156 зрозумів, що німецькі машини мають більш досконалу механізацію крила, а тому при великих навантаженнях на крило їх посадкова швидкість менше, ніж навіть у радянських винищувачів нового покоління.

В 1940 р. на радянських літаках, таких як МіГ-1 лише планувалося встановити систему аварійного випуску закрилків і автоматичний предкрилок, як у He- 100 і Bf 109.

Volodimir Bondal