Чи вигідна Україні “секретна” газова угода

Угода про транзит газу, згідно з позицією “Нафтогазу”, дасть Україні мільярдні прибутки, але сам документ не публікують.

З першого січня транзит газу забезпечує нова угода між Нафтогазом і Газпромом З першого січня транзит газу забезпечує нова угода між “Нафтогазом” і “Газпромом”

1 січня українська газотранспортна система (ГТС) транспортувала перші кубометри російського газу до Європи вже за новим транзитним контрактом. Хоча ще у середині грудня голова правління “Нафтогазу” заявляв, що ймовірність підписання транзитної угоди між Україною та Росією “безперервно наближається до нуля”.

Але сторони зрештою домовилися, і ввечері 30 грудня стало відомо про укладання пакету угод, які формально уможливили подальшу перекачку російського газу до Європи через українську ГТС.

Про що домовились?

Укладено було загалом три угоди. Передусім, Оператор ГТС України та російський “Газпром” підписали так звану міжоператорську угоду, що визначає технічні регламенти та правила взаємодії між двома компаніями.

Більшість інформації про контракт на транзит газу відомо зі слів менеджерів Нафтогазу Більшість інформації про контракт на транзит газу відомо зі слів менеджерів “Нафтогазу”

Також “Нафтогаз” підписав із “Газпромом” контракт про “організацію транзиту”, в якому зафіксував умови та обсяги транзиту до 2024 включно. Таким чином, формально українська компанія буде домовлятися із Оператором ГТС України про транзит від імені росіян. Мінімальні обсяги транзиту: у 2020 році – 65 мільярдів кубометрів газу, а з 2021 року до 2024 року включно – по 40 мільярдів кубометрів газу щорічно. Утім, ці цифри відомі лише зі слів менеджменту української компанії – сам текст угоди не оприлюднений. “Нафтогаз” пояснює це “комерційною таємницею”.

Крім того, “Нафтогаз” і “Газпром” уклали мирову угоду, за якою відмовилися від взаємних претензій за контрактами на транзит газу 2009 року, які діяли до цього року. Українська та російська компанії також домовилися відкликати усі арбітражні судові позови, за якими не ухвалені остаточні рішення, а Україна – відмовитися від претензій на майно, активи і грошові кошти “Газпрому”. Що ж стосується уже ухвалених рішень щодо суперечок, то сторони їх виконали. Ще до підписання нових угод російська компанія виплатила 2,9 мільярда доларів компенсації на виконання рішення Стокгольмського арбітражу 2018 року. ВодночасУкраїна і “Газпром” уклали мирову угоду , за якої Київ відмовився від вимог до росіян сплатити штраф у 7,4 мільярда доларів, накладений Антимонопольним комітетом України.

Це вигідні умови?

Президент України Володимир Зеленський назвав підписання угод між українськими та російською компаніями “досягненням”, зазначивши, що завдяки цій угоді протягом п’яти років Київ отримає понад сім мільярдів доларів доходу. Цю цифру підтвердив і виконавчий директор “Нафтогазу” Юрій Вітренко, уточнивши, що йдеться про понад 7,2 мільярда доларів. Також Вітренко зазначив, що вперше договір, укладений між “Нафтогазом” та “Газпромом”, містить умову “качай або плати”. Таким чином, російська компанія буде змушена платити за транзит, навіть якщо фактично не прокачає увесь домовлений у контракті мінімальний обсяг. Вітренко запевняє, що цих гарантованих доходів від транзиту буде достатньо, аби із запасом перекрити видатки на транзит.

Юрій Вітренко говорить, що контракт на транзит газу вперше містить норму качай або плати Виконавчий директор “Нафтогазу” Юрій Вітренко говорить, що контракт на транзит газу вперше містить норму “качай або плати”

Фінальні домовленості з “Газпромом” – результат компромісу. Українська сторона хотіла підписати контракт на 10 років, заклавши в нього мінімальний обсяг прокачки в 60 мільярдів кубометрів щороку. При цьому у 2018 рокці українська ГТС прокачала в Європу 86,8 мільярда кубометрів газу, а Андрій Коболєв у розмові із DW зазначав, що такі обсяги дозволяли “Нафтогазу” розраховувати на щорічні надходження у приблизно три мільярди доларів. Однак, попри те що узгоджені у контракті обсяги прокачки є нижчими за нинішні, тарифна ставка для “Газпрому” майже не змінилася, визнав Коболєв під час пресконференції 31 грудня. Хоча до них додалася, як він сказав, “невеличка маржа” як оплата за посередницькі послуги “Нафтогазу”. Втім, яким є новий тариф, він так і не сказав, пославшись на умови конфеденційності.

А що відомо про тариф?

Керівник київського Центру досліджень енергетики Олександр Харченко зазначає, тариф на транспортування газу розраховується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в Україні (НКРЕКП), “за прозорими європейськими правилами”, а самі тарифні ставки опубліковані на сайті комісії. Саме ці цифри, пояснює Харченко, і ляжуть в основу тих рахунків, які “Нафтогаз” виставлятиме “Газпрому”, включивши в них комісію за свої послуги.

Якщо російській стороні буде потрібно прокачати більшу кількість газу за ту мінімальну, яку гарантує угода, вартість додаткової прокачки може зрости більш ніж удвічі. Судячи з усього, на це і розраховує міністр енергетики України Олексій Оржель. Він очікує, що Україна отриматиме від транзиту у наступні п’ять років щорічно два-три мільярди доларів щорічно. Такі розрахунки можливі лише за умови, що “Газпром” буде транспортувати значно більші обсягі, ніж зафіксовані у нещодавно підписаних контрактах. Про те, що обсяги транзиту газу будуть більшими за вже законтрактовані, говорить і Коболєв.

Міністр енергетики Олексій Оржель очікує два-три мільярди доларів надходжень від транзиту газу щорічно Міністр енергетики Олексій Оржель очікує два-три мільярди доларів надходжень від транзиту газу щорічно

Водночас, за словами президента київського Центру глобалістики “Стратегія ХХІ” Михайла Гончара, через конфіденційність угоди з “Газпромом” усі озвучені деталі доводиться сприймати виключно зі слів сторін, передусім керівництва “Нафтогазу”. І якщо така таємність є нормальною практикою для подібного роду контрактів, то участь української компанії у якості посередника між російською стороною та Оператором ГТС України не зовсім відповідає звичним європейським практикам. “Виходить, що дві українські компанії грають між собою за правилами ЄС, а вже “Нафтогаз” і “Газпром” домовляються між собою так, як їм зручно”, – каже експерт.

Пояснюючи таку надбудову, Вітренко зазначив, що вона дозволяє гнучкіше використовувати європейські правила, а російський віцепрем’єр Дмитро Козак у грудні зазначив, що таким чином саме українська компанія нестиме на собі ризики, пов’язані зі зміною законодавства чи тарифного регулювання в Україні. Водночас Гончар зазначає, що у майбутньому така практика відмови від європейських правил у відносинах із “Газпромом” може створити значні корупційні ризики.

Чи можна було отримати більше?

За словами Вітренка, альтернативою підписанню цієї угоди було повне припинення транзиту газу через Україну. Він каже, що до цього готувалися усі сторони, хоча без добудови нового газогону “Північний потік-2”, який опинився під санкціями США, такий сценарій був би збитковим для Росії. Із такою оцінкою погоджується і Харченко. Експерт пояснює, що від подібного розвитку подій Київ врятували саме американські сакнції.

Санкції проти Північного потоку-2 зробили підписання транзитної угоди можливим Санкції проти “Північного потоку-2” зробили підписання транзитної угоди можливим

Михайло Гончар переконаний, що єдиною гарантією виконання “Газпромом” взятих на себе зобов’язань є лише остаточна зупинка будівництва “Північного потоку-2”. За його словами, якщо Росія знайде спосіб прокласти трубопровід до кінця, вона може знайти будь-який привід для того, аби припинити перекачку газу через Україну до закінчення контракту. Як приклад він наводить припинення транспортування туркменського газу Росією 2009 року. Приводом тоді стала аварія, яка “дуже вчасно” сталася в розпал конфлікту між керівництвом двох країн щодо будівництва газогону “Восток-Запад”, пояснює експерт.