Сьогодні на ходу в моєї машини відлетіло колесо. Бездоріжжя вдалося взнаки.
Добре, що на малій швидкості. І краще так: вдень і посеред міста, ніж в полі, під обстрілами і вночі.
За пів години прилетіли друзі з СТО і все полагодили.
Але за цей час до нашої групи підходив чи не кожен зустрічний харків’янин з пропозицією допомоги, водії посеред дороги паркувати авто, перебігали вулицю і питали чи потрібний домкрат, може запаска, будь яка допомога.
Пішоходи показували де СТО і автомагазин.
Люди щиро співчували і діяли. Таке враження, що якби могли, перенесли авто на руках без евакуатора.
Таке ставлення розчулило.
Тепер розумію як ЗСУ цінують в цьому місті.
Знаю чому Харків встояв в перші дні і тижні війни, а тепер буде стояти завжди!
Вибачте, що недооцінював.
Харків це 