Як Німеччина стала країною авто – усе почалося з жінки

1888 року Берта Бенц сіла за кермо першого у світі автомобіля, щоби довести безпеку і зручність винаходу свого чоловіка. Понад століття по тому Німеччина залишається провідним автовиробником світу і трендсетером автомобільної культури.

Едгар Маєр повертає на середньовічну дорогу вздовж Шварцвальда на південному заході Німеччини.

Дорога така вузька, що ледь вміщує вінтажний BMW Маєра. Єдині звуки, що линуть повітрям, це – пташиний спів і гурчання старого мотора.

Ми прямуємо Меморіальним шляхом Берти Бенц. Це – маршрут, яким дружина німецького автовиробника Карла Бенца та її сини-підлітки проїхали в серпні 1888 року на першому у світі автомобілі з двигуном внутрішнього згоряння.

 

194 км, які Берта здолала від свого будинку в Манхаймі до помешкання її матері в Пфорцхаймі і назад, символізують відвагу піонерів автомобільної індустрії.

Вона вирушила в поїздку без відома свого чоловіка Карла Бенца, сівши за кермо автомобіля Benz Motorwagen No 3.

Це була трохи дороблена версія оригінального “Моторвагена” Карла, запатентованого 1886 року – року, який увійшов в історію як початок доби автомобіля.

Берта вклала весь свій весільний посаг у новаторський проєкт чоловіка, але компанія “Моторваген” переживала скрутні часи.

Чиновники заборонили використання авто на дорогах Манхайма після невдалого тест-драйва. Тоді коні, сахнувшись гуркоту двигуна, ледь не затоптали глядачів.

Отже, нелегальна поїздка за кермом “Моторвагена” була, з одного боку, радикальною заявою про те, що він був цілком безпечним і придатним для використання, а з іншого – таємним посланням Карлу, яке мало надихнути його продовжувати справу.

“Карл вигадав автомобіль не сам. Це було дітище їхньої з Бертою команди. Вони обоє вірили в “Моторваген” і працювали над ним разом”, – розповідає Маєр, колишній керівник відділу продажів Mercedes-Benz, який 2008 року склав мапу маршруту Берти.

“Я хотів віддати данину її місцю в історії, вона на це заслуговує”, – пояснює чоловік.

 

У часи, коли ще не існувало ані дорожніх мап, ані GPS, Берті доводилося орієнтуватися на місцевості за допомогою річок та залізничних колій.

Коли я уявляю, як вона підстрибувала почорнілою бруківкою у легкій двоколці на дерев’яних колесах з чотиритактним двигуном потужністю 2 к.с., я розумію, якою сміливою була ця жінка.

А також трохи божевільною. Можливо, саме завдяки цьому її план і вдався.

Досліджуючи місце Німеччини в історії автомобільного будівництва, я поїхала на індустріальний південь країни.

Землі Баден-Вюртемберг і Баварія, де розташовані виробники культових німецьких автомарок, рясніють музеями та пам’ятками автомобільної культури.

“Якщо досліджуєш країну у певному ракурсі, приміром, з точки зору її автомобільної історії, відкриваєш її геть заново”, – каже Маєр.

Автомобільна подорож Берти розпочала добу автомобіля. Замість того, щоб опинитися на смітнику історії, вже наприкінці 1888 року перший Motorwagen No 3 зійшов з конвеєра і надійшов у продаж.

А на початок 1900-го Benz & Cie стали найбільшим автовиробником у світі.

Але й тепер, понад століття по тому, Німеччина залишається лідером автомобільної індустрії та культури.

Згідно з дослідженням німецького аналітичного центру Friedrich-Ebert-Stiftung 2018 року, понад половина пасажирських транспортних засобів у Європі і майже дві третини всіх авто преміум-класу в світі, випущених у 2016 році, були спроєктовані німцями.

Питання – чому?

“Можна сказати, щось було у повітрі в усій Європі”, – каже Герхард Хайдбрінк, співробітник Корпоративного архіву Mercedes-Benz.

Він має на увазі механізацію, якою захопилися перші індустріальні країни Європи – Британія, Франція та Німеччина.

Тим часом у Баден-Вюртемберзі та Баварії нові закони про спадщину на землю зробили сімейне сільське господарство невигідним. Поколінням фермерів довелося думати, як заробити собі на життя.

Тож, коли Карл Бенц отримав диплом і почав працювати інженером-механіком, він опинився в оточенні колег-винахідників у регіоні, що на той час став колискою підприємництва та важкої промисловості.

Звісно, не обійшлося і без певних рис німецького менталітету – Leidenschaft (пристрасного захоплення) та Detailverliebtheit (уваги до деталей).

Адже не дарма корпоративне гасло Готліба Даймлера – засновника Daimler-Motoren-Gesellschaft (DMG), сьогодні Daimler AG, і творця бренду Mercedes-Benz – та його соратника по бізнесу Вільгельма Майбаха лунало як Das Beste oder nichts, тобто “Найкраще або нічого”.

З розвитком індустрії компанії виникали і зникали, об’єднувалися або відокремлювалися. Ворожнеча між суперниками то спалахувала, то вщухала, як-от між головними конкурентами – компанією Benz, що базувалася в Манхаймі, та Daimler у Штутгарті, які нарешті об’єдналися у 1926 році.

Це, однак не означає, що дух суперництва між ними зник остаточно. “Якщо ви не хочете неприємностей тут, ніколи не кажіть, що автомобіль винайшов Daimler “, – жартує екскурсовод Технологічного музею в Манхаймі, але в цьому жарті лише частка жарту.

Атмосфера жорсткого суперництва, однак, стимулювала новаторство.

Типовим піонером індустрії на півдні Німеччини був Tüftler (винахідник-самоук), який наполегливо рухався до бездоганності шляхом спроб і помилок, пояснює Франк Юнг, голова архіву Porsche AG.

“Адже, той, хто не прагне до досконалості, не експериментує весь час зі своїм ремеслом”.

У німецьких автомобільних музеях починаєш розуміти, яку кількість речей німці зробили першими.

 

Це й карбюратор Даймлера та Майбаха, який дозволив використовувати бензин як паливо. І перший Mercedes 35 PS компанії Daimler, який 1900 року представив форму та концепцію сучасного автомобіля.

І легендарний Porsche 356 1948 року, натхненний простотою дизайну німецького Баухауса.

І перший концептуальний електромобіль BMW 1972 року, і Audi A8 – безпілотний автомобіль з вдосконаленої навігацією 2019 року. І багато-багато іншого.

Крім спалаху французької винахідливості в 1890-х роках, німецькі виробники залишаються у фарватері галузі. “Інновації та розкіш завжди йдуть пліч-о-пліч”, – пояснює це Хайдбрінк.

Наприклад, щороку працівники Audi AG у всьому світі добровільно подають тисячі ідей для вдосконалення виробництва.

Багато з цих пропозицій зрештою реалізують на Audi Forum Ingolstadt, всесвітній штаб-квартирі та головному заводі автогіганта, що розташований на північ від Мюнхена.

Німці не приховують своєї пристрасті до автомобілів – вони їх виготовляють, удосконалюють, насолоджуються ними і з насолодою їздять на них.

“Німеччина влітку – це досконалість прекрасного”, – писав Марк Твен про свою подорож південним заходом країни.

За своїм лобовим склом я бачу ідеальний для автомобільної подорожі краєвид – жовті рапсові поля, мальовничі пагорби з замками, випадкові латки рясного лісу та середньовічні містечка з фахверковими будиночками.

 

Бездоганний автобан, що розсікає цю красу на дві половини, – безперечний привід для німців насолоджуватися своїми винаходами.

Автомобіль для німця – це не просто засіб пересування, це частина культури, зазначає Вінфрід А. Зайдель, засновник Автомобільного музею доктора Карла Бенца у селищі Ладенбург, де зрештою оселилася родина автовиробника.

“Ми нація колекціонерів, і я бачу на дорогах багато цінних моделей”, – каже він.

Шляхом із Ладенбурга до Мюнхена, де розташована штаб-квартира Групи BMW, я проїжджаю ділянку дорогу, відому як “Романтішштрассе” або Романтична дорога. Це – мальовничий шлях завдовжки приблизно у 350 км крізь Баден-Вюртемберг та Баварію.

Відвідавши шоурум BMW Welt та музей BMW в Мюнхені, я з захватом вмостилася за кермом орендованого мною Volkswagen Tiguan і виїхала на величезний автобан з наміром вижати з нього максимальну швидкість.

На свій подив, я виявила, що обмеження швидкості на німецьких дорогах таки існують. Але як цікаво було побачити це не якомусь дорожньому знаку, а безпосередньо на панелі мого “Фольксвагена”. Таку технологію я навряд чи побачу найближчими роками у будь-якій конторі прокату авто в себе у Канаді.

Через більш ніж сто років після того, як Берта Бенц здійснила свою революційну автоподорож, німці все ще знаходять способи вдосконалити її.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Travel.

і