Йду Софійською вулицею Києва. Кругом сміття. Інакше й бути не може, бо смітярок на вулиці, практично, немає. І то в центрі столиці!
Недавно моя знайома розповідала, що її тринадцятирічний внук, що майже з народження мешкає в Чехії, проїхавшись у наших брудних автобусах і маршрутках, походивши по наших брудних містах, заявив, що не хоче бути українцем, а хоче бути чехом.
А коли приїхав додому в Прагу, відмовився відвідувати суботню українську школу.
Я ще можу зрозуміти, коли у нас погані дороги, бо на побудову хороших доріг потрібні гроші. Але я зовсім не розумію, коли наші вулиці, парки і сквери в смітті, коли на тротуарах собаче лайно, коли брудні і обдерті автобуси.
Тут, навпаки, Держава може мати значний додаток до Бюджету, немилосердно штрафуючи всіх, хто робить з наших міст і сіл суцільні смітярки, а з нас – брудних напівтварюк.
Давайте жити так, щоб не тільки громадяни України, а й будь хто інший, хто ступить на нашу Святу землю, хотів бути українцем. Давайте влаштовувати акції по закидуванню наших мерій і поліцейських управлінь сміттям та собачим лайном.
Повірте, дуже швидко у наших містах і селах наступить ідеальна чистота.