Як у Мінську грали Вагнера та якою була мета російських бойовиків у Білорусі

ФОТО ПРЕССЛУЖБИ ПРЕЗИДЕНТА БІЛОРУСІ
Напередодні виборів Александр Лукашенко все частіше інспектує силовиків. На фото – візит до бригади спецпризначення.

Розмови про російський силовий сценарій на виборах у Білорусі вперше отримали реальне підтвердження.

В ніч на 29 липня у санаторії під Мінськом білоруські спецслужби затримали 32 російських найманців (ще одного схопили на півдні країни), принаймні частина з яких виявилися бійцями приватної військової компанії Вагнера, що бере участь у тих збройних конфліктах, від яких офіційно РФ старанно відхрещується.

Зокрема, щонайменше семеро затриманих занесені до бази “Миротворця” як учасники війни на Донбасі. За даними білоруського Радбезу, таких ще більше – 14, і підтвердження цього офіційним Мінськом дає підстави Україні ставити питання про їхню видачу.

Втім, якщо український досвід “вагнерівців” навряд чи когось здивував, то суто білоруська частина цієї історії досі залишає більше питань, ніж дає відповідей.

Чи випадковою була поява бойовиків у Білорусі? Яким було їхнє завдання? Як це пов’язане із президентськими виборами, які мають відбутися вже 9 серпня, та масовими заходами, що заплановані вже цього тижня?

Спробуємо розібратися.

“Нетипові” туристи

Про спецоперацію проти “вагнерівців” одночасно повідомили ключові білоруські державні ЗМІ. Офіціозний телеканал “Беларусь 1” стверджує, що росіяни прибули до Мінська 25 липня та поселилися в одному з готелів, де “поводилися тихо та по-армійськи дисципліновано”. І від самого початку попали “під ковпак” білоруського Комітету держбезпеки.

За день, як йдеться у відеосюжеті, вони залишили столичний готель і переїхали до санаторію під Мінськом, де, мовляв, також звернули увагу на незвичність приїжджих – мілітарний одяг та не характерну для російських туристів відмову від вживання алкоголю.

Під час затримання, яке проводили білоруський Комітет держбезпеки та столичний ОМОН, бойовики опору не чинили, проте на відео чути, як дехто з них апелює до своєї служби у російських силових структурах як до підстави, що їх, мовляв, заборонено затримувати.

Білорусь підкреслює, що 33 бойовики – це ще не вся група.

Держканал повідомив, що є інформація про направлення до Білорусі близько 200 бойовиків, але чи всі вони встигли заїхати у країну, лишилося незрозумілим.

Ввечері Лукашенко екстрено скликав Раду безпеки Білорусі, яка схвалила рішення про “оперативне перекриття” кордонів, у тому числі з Росією, а також про посилення заходів безпеки під час масових подій.

Секретар Радбезу Андрей Равков розповів, що серед затриманих є снайпери, підривники та айтішники. Втім, детальніше пояснювати, нащо вони приїхали до Білорусі, він не став.

Натомість Мінськ вимагає пояснень цього від РФ.

 

Запис стеження за підозрілими туристами, який було показано на білоруському телебаченні

Російська версія

“Я дивлюся на реакцію росіян. Вони вже виправдовуються, кажуть, що мало не ми самі їх сюди завезли. Ясно, треба ж якось виправдати свої брудні наміри”, – прокоментував затримання Александр Лукашенко.

Можна лише припускати, про яку саме реакцію йдеться, адже офіційно пояснювати причини появи бійців у сусідній державі Москва не стала. Та й раніше – в усіх випадках, коли “вагнерівці” потрапляли у халепу, Кремль публічно наголошував, що бійці цієї групи не є військовими РФ і не представляють свою країну.

Втім, є версія, яка лунає одночасно з багатьох джерел, близьких до офіційної російської влади.

Зокрема, її озвучив російський письменник-терорист Захар Прилєпін. Упізнавши у частині затриманих бійців свого загону на Донбасі, він заявив, що російські найманці традиційно використовували Білорусь як транзитну країну для відправлень в інші держави – і це було погоджено на вищому рівні. І, мовляв, звичайно ж, спецслужби у Мінську знали про цей транзит.

На користь цієї версії свідчить і те, що на відео затримання, яке передали журналістам білоруські спецслужби, помітно телефонну карту з Судану та 20 суданських фунтів. До того ж описані офіційним Мінськом обставини перебування “вагнерівців” у Білорусі не дають підстав говорити, що вони хоч якось маскувалися.

Втім, ця версія має суттєві недоліки.

Зокрема, у відеосюжеті видно дуже незначну кількість грошей, а суданської валюти – взагалі одну купюру. Це виглядає радше як сувеніри, а не як “добові” для групи, яку планують перекинути на суданську землю.

З боку російської виконавчої влади стоїть немов заборона говорити на цю тему. А ті російські політики, хто зважувався коментувати цю історію, робили наголос на тому, що силове захоплення влади у Мінську аж ніяк не в інтересах РФ. “Для чого нам дестабілізувати ситуацію у Білорусі? Навіщо? Нам це абсолютно не потрібно”, – заявив російський сенатор Владімір Джабаров, додавши, що РФ завжди підтримувала “стабільність Білорусі”.

Хоча насправді дуже ймовірно, що метою бойовиків була саме Білорусь. Інша річ – яким саме могло бути їхнє завдання.

Спаринг на користь Лукашенка?

Перша версія, що спадає на думку – це спецоперація білоруської влади, щоб відвернути увагу суспільства від перегонів, які для Александра Лукашенка проходять не дуже вдало.

Тим більше, що подібне вже було у новітній історії Білорусі.

У 2017 році білоруські спецслужби заявили про затримання керівництва та активістів “Білого легіону” – патріотично-мілітарної організації, що діяла у країні у 1990-х роках, проте припинила активність ще на початку 2000-х. Мовляв, бійці “Легіону”, які нібито проходили тренування в Україні та Литві, планували силове протистояння під час святкуванні Дня волі, “щоби показати, кому насправді належить влада”.

Ці звинувачення звучали украй абсурдно, але справа “Легіону” стала приводом для чергового закручування гайок в країни.

Чи можливе повторення цієї історії? За винятком того, що країною, що підважує стабільність Білорусі, тепер називають не Україну або Литву, а Росію.

На користь такого припущення свідчить заява Александра Лукашенка напередодні спецоперації, щодо наявності у нього даних про появу у країні бойовиків, які мають на меті розхитати ситуацію. І якби білоруські спецслужби дійсно планували секретну спецоперацію для опору тим, хто прагне захопити владу, то таке анонсування їхніх арештів виглядало би вкрай дивно.

Втім, і ця версія не виглядає переконливою. Хоча б тому, що наразі відносини Білорусі та РФ – на дуже низькому рівні.

Ультимативні вимоги РФ поглиблювати інтеграцію, нервова реакція Лукашенка, постійні торговельні війни між країнами – нинішній фон відносин між двома частинами так званої “Союзної держави” вкрай несприятливий.

На цьому тлі складно повірити, що Москва і Мінськ спільно реалізують таку делікатну операцію. Та ще й суто задля допомоги Лукашенкові у вирішенні передвиборчих проблем.

Демонстрація сили?

Натомість більш реалістичною видається версія про наміри РФ вплинути на перебіг виборів у Білорусі. Проте як саме?

Один із варіантів, який точно не варто виключати – це організація “керованого хаосу” під час виборів або напередодні, на одному з передвиборчих заходів. Наприклад, 29 та 30 липня у Мінську були заплановані два великих мітинги ключової опозиційної кандидатки Світлани Тихановської. Якщо ця версія є правдивою, то вона пояснює, чому білоруські спецслужби поспішали з арештом, здійснивши його якраз напередодні цих мітингів.

Втім, це не єдиний варіант. Та й хаос сам по собі не є метою – він може слугувати лише інструментом.

То чи не мали російські найманці допомогти білоруським опозиціонерам, опонентам Лукашенка?

Зв’язки нинішньої опозиції з РФ не є секретом.

У ситуації, коли проєвропейська опозиція не бере участі у виборах, Лукашенку протистоять кандидати, кожен із яких має яскравий “російській слід”. Цей парадокс ЄвроПравда вже детально описувала

На користь “опозиційної” версії – ще одне затримання, яке відбулося 29 липня, проте залишилося у тіні “вагнерівців”.

За повідомленням державного білоруського телеканалу ОНТ, затримали російського політтехнолога Віталія Шклярова, який працював на розкрутку Сергія Тихановського – чоловіка опозиційної кандидатки Світлани Тихановської, популярного блогера, який мав бути кандидатом у президенти, проте через арешт не зміг подати документи у Центрвиборчком.

Навіть якщо зв’язки опозиціонерів із РФ і перебільшені, цю версію Мінськ цілком може взяти за основну. Адже вона працює на користь Лукашенка, який постає захисником білоруського суверенітету від зазіхань Москви.

Зрештою, не можна виключити й іншого варіанта – того, що поява “вагнерівців” була показовою демонстрацією сили з боку Москви і мала довести Лукашенку, що Росія здатна вплинути на перебіг виборів та за потреби зробить це у будь-який момент. А відповідно, чекає від нього більшої поступливості до російських ініціатив.

Це пояснює і відсутність маскування бойовиків, і попередження Лукашенка про заплановані провокації, і готовність влади протистояти їм.

Втім, якщо дійсно йдеться про цю версію, то це одночасно означає, що арештом “попереджувальної” групи Лукашенко ризикнув кинути виклик РФ.

І тепер хід за Кремлем.

Автор: Юрій Панченко,

редактор “Європейської правди”

і

RSS музеї україни

  • Коротка історія німецької мови: Гете сьогодні ніхто б не зрозумів
    Від індогерманської до сучасної німецької мови – чималий шлях. Історія мови дуже складна та цікавила вже Лютера та Гете. Олімпійські ігри довелося перенести. Утім одна олімпіада цього року таки відбулася – з німецької мови, організована Гете-Інститутом. З 2008-го щодва роки молодь з усього світу може продемонструвати на ній свої знання німецької мови та проявити креативність. […]

натисни – підтримай