Безцінна шабля з Бухари

Хто б міг подумати, що у провінційному Херсоні виникне коштовна шабля Бухарського Еміра! Маршал С.Будьонний постарався.

Молодці музейники, що зрозуміли значення випадкової знахідки з каховського сейфу! Тепер вона може стати справжньою окрасою Херсонського краєзнавчого музею! Аби лише побачити експонати подібного рівня, колекціонери і зброярі готові подолати тисячі кілометрів.

Жаль, детального фото немає…

Замітка з херсонської преси:

Сюрпризом для ученых закончилось обновление экспозиции к 120-летию Херсонского краеведческого музея. Улучив момент, когда коллективных экскурсий не намечалось, порог музея переступил высокий мужчина. Он неторопливо обошел все залы, добрался до выставки оружия всех времен и народов, и прямо-таки прикипел глазами к одному из застекленных стеллажей. Какое-то время посетитель, оказавшийся богатым украинским коллекционером, пристально рассматривал лежащий за стеклом клинок. А затем без обиняков заявил обомлевшей смотрительнице: «Я покупаю эту саблю за сто тысяч долларов».
Музей, конечно, в деньгах нуждается всегда. Однако его сотрудники от щедрого предложения отказались наотрез. И вовсе не потому, что предмет торга стоил дороже (хотя на самом деле так оно и есть). Просто загадочный клинок успел побывать в руках восточного правителя и сразу легендарных выдающихся военачальников, а в его истории нашлось место и подвигам, и преступлениям.
Как оказалось, приглянувшийся коллекционеру раритет попал в Херсон прямиком из…Средней Азии. Саблю дамасской стали с эфесом и ножнами из серебра, украшенными искуснейшей гравировкой кубачинских ювелиров, изготовили еще в девятнадцатом веке лично для эмира Бухары Сеид-хана.
Правда, саблю Сеид-Эмир-Абдул-Ахад-хану (таково полное титулование бывшего правителя), пришлось бросить, убегая в спешке со свитой и гаремом от частей Красной Армии в феврале 1921 года из Бухары в Афганистан. В знак полной покорности старейшины города вручили ценный трофей командующему Туркестанским фронтом Михаилу Фрунзе. А Фрунзе, в свою очередь, в 1920 году наградил ею командарма Первой Конной Семена Буденного, участвовавшего в разгроме крымской группировки войск барона Врангеля. С тех пор на ножнах шашки красуется тщательно выгравированная надпись: «С.М.Буденному от Революционного Военного Совета Южного фронта».
Сабля эмира хранилась у полководца ровно 37 лет, но как-то Семена Михайловича пригласили на праздник жители Каховки. Он был так тронут восторженным приемом горожан, что расчувствовался, и презентовал на память историческое оружие местному филиалу Херсонского краеведческого музея. Так бы оно и пылилось среди предметов народного быта и крестьянских инструментов, если бы не случай. Через пять лет после визита командарма компания пацанов забавы ради просто украла из музея подарок Буденного, и припрятала на городском стадионе. Саблю нашли и вернули, однако выставить ее на всеобщее обозрение уже не рисковали, а предпочли для пущей надежности укрыть в сейфе.

Автор: Сергей Яновский

Презент Бухарського Еміра – справжня ціна шаблі

Кілька років тому, ця шабля вигулькнула на Сотбіс. І зникла. Тоді її ціна склала 150 тисяч доларів. Потім, ця унікальна зброя виникла у США. Колекціонери принишкли.

Свого часу, цю шаблю подарував царю Миколі ІІ Бухарський Емір.

Зрозуміло, що подібні презенти замовляли у кращих майстрів, не шкодуючи коштів.

Відомо, що клинок створив відомий майстер Гузунов. Робота по емалі – фірма Братів Грачових.

Використано 5 діамантів старої огранки. Є крупне каміння старої огранки (7-5 карат).

Зброя збереглася в ідеальному стані.

Українські журналісти, які першими отримали цю інформацію, завдяки ексклюзивній інформаційній співпраці з провідними аукціонними установами світу, моментально оцінили рівень лоту, а головне, вдало обраний момент засвітки.

 

Зрозуміло, ми зацікавилися історією Бухарського Еміра. І відразу вийшли на сенсацію.

Бухара вважалася автономним містом-державою. Фактично, монархією, що на васальних правах входила до Російської імперії. Царі часто закривали очі на певні захоплення Емірів, а ті, у свою чергу, всіляко підлещувалися до столиці.

Легенди про великі багатства династії Емірів мають чітке документальне підтвердження. В останні десятиліття існування Імперії, Бухара перетворилася на потужний торгівельно-промисловий центр.

Останній Емір Саїд Алім Хан (1880-1944) успадкував від батька Еміра Абдулахада значні кошти. 27 мільйонів рублів золотом в Державному банку і 7 мільйонів у комерційних банках. Зрозуміло, внаслідок «господарської» діяльності, капітали швидко збільшилися. Емір міг дозволити собі практично все…

Шабля, яка вигулькнула в США, була спеціально замовлена для подарунку Імператору і в якийсь момент – презентована. Після революції була або кимось вивезена, або, що більш ймовірно, продана комуністами на Захід. З тих часів, до появи її на Сотбіс, зброя перебувала у невідомих громадськості, власників.

Розуміючи наближення перемін, Алім Хан, влітку 1917 року, вирішив перевести капітали у більш безпечне місце. У банки Франції і Англії було перераховано 150 мільйонів, а трохи згодом ще 32 мільйони рублів. На жаль, вся бухгалтерія була захоплена більшовиками, які окупували Бухару у 1920 році. Емір втік до Афганістану. І опинився у «надійних» руках англійців, що абсолютно були незацікавлені у переміщенні Еміра до Європи, а тим більше, у поверненні коштів. Еміру просто організували домашній арешт.

Радянські дипломати теж намагалися дістатися золота Еміра, але, теж невдало.

Алім Хан залишив по собі десятки нащадків, які періодично довбають англійців і французів вимогами повернути гроші з процентами. Сума наросла фантастична.

Не відстають і патріоти з Таджикистану, Узбекистану – мріють створити благодійний фонд, провести розслідування, найняти адвокатів і повернути гроші.

Ситуація дивовижно нагадує нашу – з пошуками золота Полуботка. Правда, дещо перспективніша…

Можна лише захоплюватися віртуозним шулерством англійських банкірів, які навчилися красиво перетворювати чужі гроші на власні.

Боротьба за мільярди Еміра продовжується.

А ми із задоволенням публікуємо фото розкішного презенту Бухарського Еміра російському Імператору Миколі ІІ – дорогоцінної шаблі.

Знаємо одне – якщо зброя виникне на акціоні, торг почнеться з кількох мільйонів. І вже можна уявити, хто придбає і куди поїде…

Нам залишаються лише фото. Спасибі відомому колекціонеру, отаману Американського козацтва Сергію Цапенку за допомогу в отриманні світлин!

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України»

і

RSS музеї україни

  • Чернянські майстрині тчуть гуні за місцевими традиціями,
    У закарпатському селі Черна виготовляють сувенірну продукцію та розпочали виробництво гунь Про це повідомив історик, колишній голова села Черна та один із фундаторів музею Василь Івашко. За його словами, музей при сільському будинку культури створили відповідно до програми модернізації системи роботи закладів культури, яка передбачає роботу зі збереження і поширення традицій та народних ремесел. “Це […]

натисни – підтримай