Бути агресивним гравцем у світі Україна не спроможна

З огляду на результати зустрічі Президента Зеленського з Канцлеркою Меркель і напередодні його зустрічі з Байденом хочу висловити свої думки щодо зовнішньої політики України.
Очевидно, що позиція Меркель щодо України була узгоджена з Байденом, з яким вона зовсім недавно зустрічалася. Вказане свідчить про те, що стосунки з Росією у країн Заходу є важливішими за стосунки з Україною, оскільки як існує бажання залучити Росію до антикитайської коаліції, так і бажання уникнути силового протистояння, до якого ситий і розніжений Захід не має ні бажання, ні відповідних моральних кондицій.
В цій ситуації не вартує надто прогинатися перед Байденом, а вартує дати йому зрозуміти, що в України не тільки того сонечка, що світить із Заходу, але й можна погрітися від сонечка, що світить із Китаю. Не знаю, випадковими чи ні були недавні незграбні реверанси перед Китаєм керівників фракції і Партії Слуг Арахамії та Корнієнка, але вплив на позицію Байдена на переговорах вони матимуть виключно позитивний, оскільки потрапляння України в орбіту Китаю явно послабить позицію Заходу, зокрема Штатів, чого Байден, очевидно, намагатиметься не допустити.
В зовнішній політиці діють такі ж принципи стосунків, як і в повсякденному приватному житті. Як правило, дівчата нехтують парубками, що надто їм віддані і вужами звиваються навколо них. У парубків аналогічне ставлення до дівчат, які демонструють безмежну відданість і поступливість.
Світ явно наближається до біполярного становища, яким він був до розпаду СРСР. Лишень місце іншого полюса замість наступниці СРСР Росії займе Китай, що стрімко розвивається і наздоганяє у своїй економічній могутності США. НАТО перестає бути гарантом безпеки спочатку для таких дружніх до нього країн як Україна, а невдовзі і до самих членів Альянсу.
А тому навряд чи вартує безоглядно прямувати в НАТО, яке, відмовляючись приймати нових членів, явно боїться нарощувати могутність. Думаю, далеко доцільніше було б прямувати до здобуття статусу позаблокової нейтральної крани світу, якою в минулому тисячолітті тривалий час в Європі була Швейцарія. Така зміна зовнішньої політики дала б можливість і Росії зберегти своє обличчя, виводячи свої війська з окупованих територій.
Бути агресивним гравцем у світі Україна не спроможна та й навряд чи їй це потрібно, а ось слідувати своїй даній мудрості, що «Ласкаве телятко дві матки ссе», напевно, не завадило б! Принаймні період багатовекторності зовнішньої політики часів Кучми був чи не найпродуктивнішим для України.

і