Я для себе вирішила ніколи не створювати сексуалізованих образів у формі, з оголеними частинами тіла

Хочу теж, як інші мої знайомі військові, висловитися щодо ініціатив типу недавнього «арт-проекту» з сексуалізованими фотографіями жінок у формі, серед яких фоткались також невійськові дівчата.
Цілком зрозуміло, що воєнні часи та вторгнення викличе в когось й публічно все це оприявнити. Це зрозуміло. Але є нюанси.
Скажу за себе. Колись, коли була цивільною, я любила робити фото з натяком на еротизм — вбачала в цьому естетизм, свободу й насолоду, так. Але тільки у цивільному одязі. Робила рідко такі з натяком на еротичність фото і коли вже була на службі — але теж тільки в цивільному одязі. Що ж до форми. Певне, хтось із колег, і військових чоловіків та й жінок, зі мною не погодиться — однак для мене це так. Я для себе вирішила ніколи не створювати сексуалізованих образів у формі, з оголеними частинами тіла, з однієї причини — я не відчуваю у цьому правди, справжньості.
А якщо мені щось здається несправжнім, неправдивим, імітаційним — я від цього без вагань відмовляюся. І ось я спробую пояснити чому сексуалізація військової жінки у формі здається мені такою.
Правда в тому, що війна та випробування, які кладуться на військову людину в її процесі, абсолютно протистоять усім тим почуттям із розслабленням та насолодою, які дарує оголеність та еротика. Коли ви з групою пройшли 15 км сірою зоною у пошуках розвіданих, а з тебе стікає піт і дощ одночасно — твій стан, обличчя і форма відчувають себе вкрай нееротично. Коли ви групою проспали в тісняві та холоді, у броні всередині бардака дві ночі, а тоді вилізли з нього й вступили у перестрілку нерівними силами, ваш бардак згорів, а потім купа кілометрів пішки аби з’єднатися зі своїми — ти не почуваєшся еротично ані раз. Одна публічна особа, яка пару місяців на совість повоювала біля Києва і яку я раніше дуже поважала, сьогодні сказонула під одним таким дописом з цього арт-проєкту «хай феміністки йдуть за кораблем, жінка має запалювати».
Військова жінка нікому нічого не має, крім як Батьківщині виконувати чесно свій обов’язок. Тим паче «запалювати».
Врешті, розкажу вам про жінку у формі.
Мені доводилося цими місяцями вивозити в зоні бойових дій загиблу прикордонницю. У формі. Віддавати рідним та колегам її речі. А перед тим двох поранених, яких їй вдалося врятувати, вони вижили, бо вона була за кермом їхнього авто і вивезла їх з пекла. Але їх по дорозі розстріляли, хлопці отримали поранення, деякі — смертельні, деякі — сумісні з життям за умови швидкої правильної першої допомоги, а вона загинула. Коли ми до них добралися, вона була мертвою.
Я пам’ятаю обличчя чоловіків, які дивилися на її загибле тіло. А потім на мене, таку ж жінку, яка приїхала її забирати. Я пам’ятаю, як повертала її тендітне тіло на бік, аби покласти у мішок 200, як дозволила собі тільки секунду торкнутися і глянути на її обличчя, бо не могла дозволити собі розплакатися перед купою військових чоловіків. І на ній була форма. Піксельні штани. І служити вона пішла роком пізніше, ніж я. Я сподіваюся, що колись, не від мене, ви почуєте її історію. Вона герой.
Бачите, як дорого коштує право носити форму по-чесному?
Це лише одна історія. Є багато інших.
Дві мої приятельки, бойові медики, загинули, коли надавали допомогу або були не чергуванні по наданню допомоги на позиціях. Інша після 30-х вивезених поранених потрапила в полон і зараз там.
Після цього всього, я абсолютно не здатна робити у формі, в якій я все це зустріла, сексуальні фото. До того я просто відчувала, що це неправильно. Тепер я зрозуміла, чому так відчуваю. Можливо, хтось може і комусь це потрібно, когось це розслабляє. І я не проти. Якщо це військові.
Якщо ж ви цивільні, не вдягали форму аби відбути на завдання, не спробували цей ризик з можливим квитком в один кінець закріпленим обов’язком — не робіть цього. Ви чините некоректно щодо тих, хто пережив вище описане, будучи військовим.
Підписавшись добровільно втратити своє життя заради інших в разі потреби.
Хтось закине, що я занадто серйозно ставлюся до форми. До того, що в пікселі некоректно, а в нештатній, — в мультикамі наприклад — норм. Мені не норм. Купа народу серед ЗСУ воює нині в мультикамі. Я наприклад. Бо моя штатна піксельна горка витерлася до дірок за останні місяці, мій баул з пікселем згорів, і мені волонтери передали чудовий зручний літній мультикам.
Носити форму й фотографуватися в ній — це почесно і дорого у воєнні часи. Це право належить військовим.
Бо заплатити можна найдорожчим. Сексуальні фоточки цивільних у формі належать до минулих часів, коли світи українських військових та цивільних не перетиналися. Тепер вони перетинаються. І розуміння військових цивільними має нарешті вийти на інший рівень проникливості.
*старе фото з ротації зими 2022, одне з небагатьох із виходів.

і

натисни – підтримай

ютос