Олена Білозерська про діалог з ватною бабушкою

Познайомилась на вокзалі з ватною бабушкою.
Підходить вона до мене, вся така старенька, немічна, одне око сльозиться…
– Внучечка, ты что, в АТО? А что ты там делаешь?
– Воюю, – кажу.
– А с кем ты там воюешь? С украинцами?
– Та які вони українці, вони зрадники, за Росію воюють.
– Ой, внучечка, да разве можно воевать с Россией? Россия большая, сильная. Ты на себя посмотри. Ты такая слабая, худая, нежная. Езжай домой…

Далі була довга розповідь про хорошого і прекрасного бабусиного онука, який свого часу, на відміну від дурненької мене, благополучно відкосив від мобілізації, занісши комусь там грошей, і тепер спокійно живе, працює, годує бабусиних правнуків. Дім – повна чаша, ось як треба жити. Для родини своєї треба жити, а не воювати за олігархів.

Довго переповідати не буду, але скінчилося все тим, що розпрекрасний бабусин онук, якого, як виявилось, чекала вона на платформі, не прийшов забрати її з вокзалу, і дві бабусині важкезні сумки довелося тягнути поганій і слабкій мені.

Життя – воно таке, символічне іноді.

Олена Білозерська

і

RSS музеї україни

  • Виставка “Ідеальна. Світ жінки у творах китайських художників”
    Протягом багатьох століть жінки у Китаї мали відповідати стандартам патріархального суспільства. До зовнішності та поведінки жінок висувалося безліч умов – вони мали слідувати суворим нормам етикету, виконувати хатні обов’язки, відповідати канонам краси та народжувати багато дітей. На виставці буде представлено вибрані твори живопису, скульптури та декоративного мистецтва, що розкриють образи жінок у творчості китайських художників […]

натисни – підтримай