Як Росія краде і вивозить українських дітей. “Ніби реквізит для пропагандистських шоу”

Діти з Маріуполя

 

Від початку повномасштабної війни Росія вивезла з України тисячі дітей, частину з яких незаконно всиновили. Колумніст The New York Times Ніколас Крістоф розповідає їхні історії та розмірковує над тим, як світова спільнота має реагувати на цю проблему.

У серпні з окупованої на той час Балаклії росіяни вивезли дітей до безкоштовного літнього табору на території Росії.

“Росіяни обіцяли, що через два-три тижні діти повернуться”, – розповіла The New York Times 29-річна Надія Борисенко, чия 12-річна дочка Дарія була серед 25 дітей, які поїхали до табору.

Проте Росія їх не повернула. Відтоді Україна звільнила Балаклію та інші населені пункти Харківщини з окупації, і тепер Дарія та інші діти перебувають за кордоном у Росії, і Москва дуже ускладнює сім’ям їхнє повернення додому.

Ці діти опинилися серед багатьох тисяч українських дітей, яких Росія забрала з України, а в деяких випадках віддала на усиновлення.

Український уряд каже, що має інформацію про 11 461 дитину, вивезену без сімей до Росії або на окуповані Росією території. Президент Володимир Зеленський на саміті G20 заявив, що є ще десятки тисяч, про яких відомо лише опосередковано або з меншою кількістю деталей.

“Серед них багато тих, чиї батьки були вбиті російськими ударами, і тепер їх утримують у державі, яка їх убила”, – цитує Зеленського The New York Times.

За словами автора статті, вивезення тисяч дітей є яскравим нагадуванням про те, що це не типовий збройний конфлікт. Це можуть бути воєнні злочини, які мають стати “тривожним дзвінком для американців і європейців, які втомилися від підтримки України”, пише він.

Росія не приховує вивезення українських дітей, а навпаки – сурмить про це у своїх телевізійних пропагандистських програмах, де зображає себе рятівницею покинутих дітей, яких насправді вона викрала.

Російська уповноважена з прав дитини Марія Львова-Бєлова минулого місяця похвалилася, що усиновила українського хлопчика, пише The New York Times і додає, що багато інших викрадених дітей також були усиновлені в російські сім’ї.

уповноважена з прав дітей у РФ

Автор фото, уповноважена з прав дітей у РФ

Підпис до фото, Уповноважена з прав дітей у РФ (праворуч) з українськими дітьми в Калузькій області

подкаст
Що це було
Що це було

Головна історія тижня, яку пояснюють наші журналісти

Випуски

Кінець подкаст

Але, як пише Ніколас Крістоф, це не благодійність, а ймовірний геноцид – адже міжнародний договір 1948 року визначає, що “примусове переміщення дітей”, якщо воно спрямоване на знищення національності, є геноцидом.

Російська влада дозволяє батькам забирати своїх дітей, але це можливо зробити тільки через Польщу, а потім інші країни. Для цього батькам потрібні документи та гроші, яких у багатьох із них немає – особливо після того, як російські снаряди знищили їхні будинки та майно.

“Звичайно, це воєнний злочин, коли вони забирають наших дітей, – цитує The New York Times місцевого прокурора Миколу Дементьєва. – І вони коять злочин, коли не дозволяють цим дітям повернутися”.

Ще одна мати з Балаклії, чий 12-річний син Богдан перебуває в таборі в Росії, розповіла свою історію. Син повідомив їй телефоном, що до нього та інших ставляться добре, але вони хочуть повернутися. “Вони плачуть і хочуть повернутися додому”, – цитує її видання.

“Я припускаю, що Росія використовує дітей як реквізит для своїх телевізійних пропагандистських шоу. А потім просто не переймається тим, щоб повернути реквізит”, – пише Крістоф.

Багато дітей, вивезених до Росії, забрали з дитячих будинків, інтернатів та лікарень. Деякі з цих дітей не мали батьків, але навіть коли вони були, з родинами ніхто не радився.

Олена Матвієнко розповіла The New York Times, що її 10-річний онук Ілля Матвієнко перебував у Маріуполі разом із матір’ю Наталею, де вони обоє отримали важкі осколкові поранення. Мати померла на очах у Іллі, і російські війська відвезли хлопчика не до місцевої лікарні, а до лікарні у самопроголошеній “ДНР”.

Сім’я й гадки не мала, що сталося з матір’ю та сином, доки родич у Росії не побачив на російському телебаченні репортаж про “героїчних лікарів” у Донецьку, які рятували Іллю.

“Його викрали, – каже Олена. – Його забрали примусово”. За її словами, російська влада підготувала документи, щоб Іллю могли усиновити в Росії.

Щоб повернути онука, їй довелося поїхати до Росії через Польщу та Туреччину.

“Діти – не військова здобич. Уряд не повинен торгувати тисячами дітей. Ці елементарні твердження підкреслюють моральні ставки війни в Україні, і для світу важливо твердо стояти на боці правди – і повернути Дар’ю додому до мами”, – резюмує автор статті.

ввс

і

натисни – підтримай