Скажу відразу – я почав серйозно сприймати всілякі інсайди про щось нехороше, що не то може статися, не то просто готується проти України з боку Білорусі, саме після новини про спробу відсторонення від виконання своєї посади міського голови Чернігова Атрощенка. Через рішення, максимально віддаленого від Чернігова, Яворівського суду що на Львівщині.
Мені зразу ж пригадалася бридка суєта влади навкруг Кличка, і атаки на інших місцевих керівників, які передчуваючи агресію Росії робили у своїх регіонах і на своїх посада все можливе, аби цю агресію можна було відбити.
Міський голова Чернігова Атрощенко, на відміну від деяких своїх колег з інших суміжних з Росією зробив надзвичайно багато аби Чернігів після 24 лютого не перетворився на ще один “Херсон” чи “Бердянськ”. Він очолив не тільки владу, але оборону Чернігова який росіяни захопити так і не змогли.
Але фактично відразу ж після “жесту доброї” волі окупантів в Атрощенка, так само як і в інших “бойових” мерів та чиновників місцевого самовр’ядування почалися всякі неприємності з боку ОПУ.
Тобто вони щось зробили не так – не втекли, не поховалися в безпечних місцях, або за кордоном… І натомість організовували тероборону, правдами і неправдами шукали до неї зброю, транспорт і забезпечували всім іншим.
Для будь якої розумної, дорослої і не хворої на голову, людини цей “наїзд” виглядає як “покарання” за “надмірну” активність в обороні і визволенні Чернігова весною цього року.
“Злочин” Атрощенка полягає в тому що той, в липні цього року
попросив свого водія відігнати до кордону з Польщею автомобіль своєї дружини яка як і багато інших українок перебувала там, разом з дітьми.
Так розумію що спочатку Атрощенко збирався зробити це сам – оскільки він саме їхав на міжнародну конференцію по відбудові українських міст в Лугано у Швейцарію.
Але Атрощенка, абсолютно несподівано для нього тоді зупинили на кордоні і не з України випустили. Бо не це холопське діло про всякі там мільйони в Швейцаріях домовлятися – навіть якщо це для міста, де його обрано мером.
Подальший судовий позов і відповідний вирок, же нагадують класичну пацанську розбірку “буремних 90-х”.
========================================
Я вже згадував цю історію у своєму пості з нагоди появи образу нашого Президента на обкладинці журналу “TIME”.
Гадав що це якось вирішиться – скажімо як недоречна ініціатива котрогось з клерків ОПУ.
Однак наприкінці минулого тижня появилася заява мера Атрощенка, що він не збирається полишати своє місце.
І я знову відчув той запах тривоги, вибухівки і пороху, якого мені довелося нанюхатися в Ірпені і Бучі в березні та квітні цього року.
Я дуже добре відчуваю невипадковість і системність у всяких адміністративних діях та бездіяльностях.
І на фоні щоденної тривоги на тему “нападуть чи не нападуть на нас з Білорусі” це мені якось зрезонувало. – я несподівано для себе виявив що там в Білорусі появилися нові тенденції, і нові моменти загрози.
Лукашенко звісно надалі морочить органи мислення Путіна, клянеться в готовності воювати.
Але появилися нові ноти – багато аналітиків зараз пишуть, що Путіна в очах росіян зараз, як заміна “победы на Украине”, може врятувати анексія Білорусі – у вигляді збройного примушення Лукашенка до остаточної “любові і дружби” – навіть посмертно…
В принципі Лукашенко і сам не проти “влитися” в “Союзну державу Росії і Білорусі”, але на умовах наступника Путіна. Властиво про це він мріяв ще тоді, коли у 1999 році підписував відповідний договір з Борисом Єльциним.
Правда тоді його випередив вискочка Вова Путін.
Путін очевидно бачить ці “генсєківські” мрії Лукашенка і розуміє що для більшості російських чиновників, військових і простої ватно-совківської росіянської маси це неймовірно привабливий і спокусливий варіант.
Майже настільки , наскільки це є омріяним здобутком для самого Лукашенка.
Очевидно що все це не передбачає намірів, в першу чергу Путіна миритися з Україною.
Ну і сам Лукашенко вже дрейфує до очевидно фашистської риторики стилі “України не буде – ніякої”
=======================================
Звісно наш верховно-розвідувальний блоґер кожні два-три дні виявляє що “З Білорусі на Україну нападати не будуть”, і це могутнім злагодженим хором підспівує йому весь наш “Єдиний телемарафон”. Звісно він дуже розумний , ну просто зая якась, кажуть що знав про напад Росії ще за кілька місяців.
Може він знову щось таке знає, але знову, як в лютому цього руку, не каже нам, аби ми не розкупили весь бензини і дизель на АЗС і не затоптали один одного на мостах і вокзалах, евакуюючись від тієї Білорусі кудись подалі?