У парі двох, вигнаних зі своїх стад, і приречених на блукання за межами пристойного товариства самців, Лукашенко, на фоні Путіна виглядає безперечно самцем домінантним.
Признаюся що це мене тішить. Тому що Лукашенку, на відміну від Путіна є що втрачати – його територія “годування” хоч менша, але значно ситніша.
А ось “путінська територія”, хоча й вона і більша, але переповнена ще голоднішими шакалами, вовками та гієнами. Які того Путіна готові з голодухи загризти просто зараз .
==========================================
Аби завершити тему недільної путінсько-лукашенківської тусівки в Мінську, нагадаю про, можливо не всім відомий, факт того, що Путін після “урочистої частини” в мінському Палаці Республіки не полетів до Москви, а поїхав, так би мовити, “ночувати до Луки на хату” – в його заміську резиденцію.
Очевидно вони там продовжували якимись засекреченими від світу способами, зміцнювати сердечну приязнь і дружбу між двома братніми диктаторами – і очевидно продовжували мріяти про те, як і далі продовжувати обмежену військову операцію “на Українє”.
Хочу звернути увагу шановних читачів, що принаймні у Путіна є ще багато всяких планів і просто ідей, стосовно того як це би, з території Білорусі та її ресурсами, додатково напаскудити Україні.
Почну з вже відомої всім ідеї напасти на Україну з території Білорусі скажімо через Волинь, авторство якої знаючі люди приписують свого часу не прибитому нами в Ізюмі путінському начштабу Герасімову.
Цим багатство російських фантазій зовсім не обмежується – окрім малореального і нефартового плану нового нападу на Київ, існує і набагато реальніший план наступу через Житомир-Коростень.
Українців зараз заспокоюють приблизно тими самими “правдоподібними і переконливими” аргументами, ті ж самі, які розповідали нам те саме це у січні -лютому цього, 2022-го, року.
Наприклад:
“Вони ще не готові, ще не створили ударне угруповування військ” – і тому подібне.
========================================
=======================================
Але до мене доходять дещо інші звістки і розповіді.
“На початку листопада, коли ЗС РФ відступили із Херсона, за словами кількох офіцерів десантно-штурмових підрозділів, які перебували у Херсоні та біля нього, разом із наказом на вихід, отриманим 10 листопада, вони отримали припис – о 48 годині прибути разом зі своїми людьми на нове місце служби.
Новими місцями стали Брест, Гродно, Слонім, Столін. (!!!)
Оскільки йшлося про найбільш боєздатні підрозділи Херсонського угруповання, то ми уважно стежили за тим, що відбувається.
І, зважаючи на все, не дарма.
Вже 13 листопада російські військові почали вивантажуватись у Білорусі. Усі вони розквартовані у білоруських військових частинах. Одні в Бресті, у 38-й окремій гвардійській десантно-штурмовій бригаді, інші у Гродно в 11-й окремій гвардійській механізованій бригаді.
Російські військові набули нової форми або без розпізнавальних знаків, або з білоруськими шевронами (деякі хвалилися новими білоруськими військовими документами).
За словами офіцерів ЗС РФ, білоруські військові залишили їм усю матеріально-технічну частину (!!!) і територія від Гродно до Мозиря, з середини листопада перебуває під повним контролем ЗС РФ.
Білоруські підрозділи відійшли до центральної частини країни (Білорусі) 
«У нас залишився замкомандира бригади, доглядає майно і допомагає з місцевою специфікою.
У частині всі росіяни. (!!!)
Формально ми тепер вважаємося 6-ю гвардійською мехбригадою ЗС Білорусії.
Так само як у 2014 році майже, ми знову “їхтамнети”», — каже російський старший офіцер, який прибув до білоруського Слоніма з Криму в другій половині листопада.
Після «херсонців» почали надсилати й інші штурмові підрозділи.
За нашою інформацією, на сьогоднішній день повністю укомплектованими російськими військовослужбовцями і, такими які фактично, стали підрозділами ЗС РФ є наступні підрозділи ЗС Білорусі:
————————————————————————-
38-а окрема гвардійська десантно-штурмова бригада
11-а окрема гвардійська механізована бригада
6-а окрема гвардійська мехбригада
120-а окрема гвардійська мехбригада
103-а окрема повітрянодесантна бригада
Властиво білоруські військові, за словами двох джерел, брати участь у бойових діях не збираються.
Просто обмежилися передачею техніки, баз, БК, палива та провізії.
За словами білоруських офіцерів, у разі настання ЗС РФ на Україну з території Білорусі, білоруські підрозділи будуть забезпечувати лише постачання у тилу “угруповання”.
Протягом листопада російські військові у Брестській області приймали поповнення.
Це угруповання знову збільшилося до 45-47 тисяч осіб.
Оскільки більшість поповнень складається з мобілізованих, то вони наразі недостатньо боєготовні.
Але, за словами російських офіцерів, до кінця грудня це угруповання планують наростити до 150 тисяч людей.
А до кінця січня поповнити ще до 170 тисяч.”
====================================
В двадцятому столітті моя реакція на це називалася ” Я шукаю пістолет”…
Сьогодні, як і 24 лютого – моя реакція – ” Я шукаю місцеву тероборону”.
Розумію що це не абсолютна гарантія безпеки, особливо, коли Президент і всі його “вертикали” кудись можу “зникнути”.
Але мій особистий досвід кінця лютого і початку квітня цього року каже що це дає ефект і надію.
Тому раджу це використовувати – я живий , Ірпінь не здався , Київ – не взятий.