Прочитала про гейт на адресу молодої співачки, вся провина якої полягає в тому, що вона онука секретаря РНБО Олексія Данілова (правильно було б Данилова), а до представників влади (та членів їхніх родин) у нас традиційно ставляться з підозрою.
Ну, критичне ставлення до влади – річ, може, й непогана, принаймні краща за лизоблюдство російського зразка, – але втоптувати в багно об’єктивно хорошу і не позбавлену таланту дівчину точно не годиться.
Її кліп з’явився на величезному екрані одного з київських ТРЦ, і якісь недоброзичливці рознесли інфо, буцімто Данілов заплатив за це мільйон грн. Ну, й понеслося. Як виявилось, ніякого мільйону ніхто не платив: ТРЦ співпрацює з різними молодими-модними артистами, вони безкоштовно співають на його заходах, а ТРЦ розплачується рекламою. Але лавина гейту вже стартувала. Чортові заздрісники й ненависники.
Соціальні психологи, мабуть, уже досліджують цю тему – як стартують ці лавини в соцмережах, чим вони зумовлені, чому вони такі масові й такі токсичні, яка поведінка жертви гейту буде оптимальною.
А я подивилась на дівчину.. По-перше, вона дуже гарненька 
По-друге, мені не надто подобається стиль музики, в якому вона наразі працює, але що вдієш, саме таке люблять її однолітки, а потім, відчувається, що в неї є потенціал, а отже, й можливості працювати в різних стилях. Можливо, це не якийсь унікальний талант, дівчата такого рівня нерідко трапляються на вокальних конкурсах, – але точно не нездара, є що розвивати. А що мені особливо імпонує, так це її безпосередність і щира закоханість у музику. Видно, як у дитини горять очі.
Так, шкода, що не всім дітям щастить – не всі мають змогу розвивати свої таланти змалечку. Я згадую себе в 16, у мене теж був ентузіазм, мрія і віра, горіли очі, хотілося осідлати вітер і гнати в майбутнє. Було в мене вже й чимало пісень, причому мого власного авторства (з хорошими мелодіями, але дурнуватими текстами, що в цьому віці не дивно).
Проте – жодних перспектив. Я з розлученої родини й жили ми вкрай бідно, в моєму підлітковому віці ледь зводили кінці з кінцями. У 1998-му, в свої 15, я прийшла до викладачки вокалу на прослуховування. Вона сказала, що в мене є здібності, але займатися вона зі мною не буде, бо… – вона окинула оком мою фігуру в бабусиному пальті, – “в твоїх батьків немає грошей”.
Я, звісно, не здалась, але те, що маю на виході, успішною пісенною кар’єрою точно не назвеш.
Тому – те, що не вийшло в нас, хай вийде хоча б у когось із покоління наших дітей.
У першому коментарі дам кліп, просто з почуття солідарності. Щоправда, в перші півтори хвилини там іде якась маячня, а пісня починається з 1:30.