ГОГОЛЬ Є ТАКИМ САМИМ ВЕЛИКИМ УКРАЇНЦЕМ ЯК ТАРАС ШВЕЧЕНКО, ІВАН ФРАНКО ТА МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ
“Великий мій друже! Наш безсмертний Гоголь”, – написав Тарас Шевченко у 1852 році на пошанування короткого, але напрочуд величного життя свого геніального земляка …
Мабуть, не потрібно нічого більше доказувати, але знову розпочалося потужне російське іпсо, підхоплене нашими “корисними ідіотами”!
Як доктор історичних наук, ось уже впродовж більше 20 років досліджував і продовжую досліджувати на науковому рівні літературно-історичний внесок Миколи Гоголя до національної та світової україністики. І прийшов до таких наукових висновків.
На жаль, сьогодні ми всі призабули не лише Шевченківські слова, але й доробок багатьох вітчизняних та зарубіжних дослідників Гоголіани.
Чомусь Микола Гоголь ще дуже важко сьогодні сприймається як український письменник, як Великий Українець, що прославив Україну та її народ у всьому світі.
Адже саме завдяки генію Гоголя українських козаків стали сприймати на Заході та в Росії не інакше як східноєвропейських лицарів.
Переконані, що Микола Гоголь має знаходитися в одному ряду із своїм видатним земляком-полтавчанином Іваном Котляревським і з тим же Тарасом Шевченком. Адже поруч з ними йому вдалося створити позитивний образ про Україну як Країну Козаків, незважаючи на те, що у той час вона була розділена, а її більша частина перетворена на Малоросійську губернію.
І саме Гоголь зробив те, чого не вдалося жодному його українському попереднику і сучаснику, а саме – ГОГОЛЬ ЗУМІВ ДОНЕСТИ ОБРАЗ, ХАЙ І РОМАНТИЧНИЙ, АЛЕ ЦІЛЬНОЇ І СПРОМОЖНОЇ УКРАЇНИ ТА УКРАЇНСЬКОГО КОЗАКА-ЛИЦАРЯ ДО УСІЄЇ СВІТОВОЇ СПІЛЬНОТИ!!!
Саме Микола Гоголь у ХІХ столітті показав світові, що ми є, що ми існуємо, що ми – Україна!!!
Навіть поважні сучасні вітчизняні літературознавці сьогодні чомусь бояться публічно написати або ж заявити про те, Микола Гоголь є українським письменником…
Чому українським? Та тому, що він народився в Україні і в українській родині; тому що мав українську свідомість і психотип; тому, що більшу частину своїх творів він писав залучаючи „український матеріал”, тому, що він завжди залишався Українцем.
А на якій мові ще можна було в умовах імперської Росії донести свою принципову позицію до тогочасної Європи та світу?!
Та Гоголь з “Тарасом Бульбою” і “Вечорами…” – це найбільш знаний і найбільш шанований та цитований українець у світі!
Гоголівські твори вивчаються у кожному гуманітарному університеті світу!!!
Як „горделивого інородця” Миколу Гоголя ідентифікувало і тогочасне петербурзьке та московське оточення, час від часу називаючи його „украінцем”, але більше все ж таки „мало…сом”, „хо…ом”, а то й саракастично-поблажливо – „хохлік”.
Гоголь жив і творив у державно-політичних межах величної на той час Російської імперії. За аналогією – багато з нас народилося в СиРиСиР, де, наприклад, відомими були такі радянські письменники як Олесь Гончар та Чингіз Айтматов. Незважаючи на те, що вони були „радянськими” відносно державного утворення, перший з них був українським, а другий киргизьким за своїм народженням і творчістю прозаїками, незважаючи на те якою мовою писали.
А може ще згадаєте Вальтера Скотта, який щоб донести до світу ідентичність Шотландії та шотландців писав англійсько-імперською мовою!!???
До речі, Микола Васильович неодноразово у своїх листах писав, що він наслідує приклад цього видатного письменника Шотландії, який її прославив у всьому світі “ворожою” ж мовою.
Прочитав якось у щоденнику одного з вояків УНР, про те, що вояки-козаки армії УНР йшли у бій з московитами у 1917 – 1921 роках з томиками Шевченка і Гоголя…
Автор наукових книг і наукових статей про Миколу Гоголя – доктор наук Тарас Чухліб.