Російські інформаційні операції остаточно переключаються від прямої боротьби за мізки звичайних читачів і на значно вразливішу мішень — алгоритми штучного інтелекту. У межах проєкту «Project 2026» московська агенція SDA масово створює сотні тисяч клонів «Вікіпедії» та псевдонаукових центрів, формуючи паралельну інформаційну екосистему.
Оскільки понад 95% користувачів чатботів і нових пошуковиків Google вірять згенерованим відповідям і не перевіряють першоджерела, кремлівські мапування успішно «отруюють дані» великих мовних моделей, змушуючи ШІ-сервіси настійливо видавати вигадані фейки за об’єктивну реальність, пише видання “Тиждень“.
Штучний інтелект автоматизував не лише створення фейків, а й продукування підробних «першоджерел». Саме цією методикою фейкотворення активно користується Росія. А сучасні способи медіаспоживання через ШІ-чатботи й зміна принципів роботи Google-пошуку допомагають пропагандистам у їхній діяльності.
Наприкінці червня 2026 року агенція Bloomberg опублікувала розслідування на основі витоку 73 внутрішніх документів московської агенції Social Design Agency (SDA). Цю структуру США, Велика Британія та ЄС уже давно внесли до санкційних списків за координацію проросійських інформаційних операцій. Документи, що потрапили до витоків, описують проєкт «Project 2026», мета якого – не просто поширення дезінформації в соцмережах, а створення паралельної інформаційної екосистеми для впливу на результати онлайн-пошуку й відповіді систем штучного інтелекту.
Ця історія демонструє не лише масштаб і винахідливість російських інформаційних операцій, а й ширшу тенденцію: штучний інтелект дає змогу змінювати уявлення людей про реальність, витрачаючи мінімум ресурсів. Достатня кількість штучно згенерованого контенту, розміщеного в онлайні, здатна переконати алгоритми онлайн-сервісів в неіснуючій правді. А ті, в свою чергу, переконуватимуть у цій брехні своїх користувачів.
Клони «Вікіпедії» та фабрика думок
Журналісти Bloomberg знайшли три сайти у стилі «Вікіпедії», запущені на початку 2026 року й пізніше заблоковані хостинг-провайдером. Один із проєктів був орієнтований на Вірменію: метадані показали, що сайт створили за два місяці до парламентських виборів у цій країні. Інший, масштабніший проєкт стосувався Німеччини – за задумом авторів, база контенту цього вебресурсу мала б налічувати понад 200 тисяч сторінок, які планувалося оновлювати щомісяця для просування в пошуковій видачі та «тренування» шести різних ШІ-платформ.
Читайте також: Нейромистецтво кіно: ШІ вже навчився воскресати акторів і малювати мультики
Іще одним проєктом агенції Social Design Agency є Ruwiki – російськомовний клон «Вікіпедії», запущений ще 2023 року, контент якого відображає кремлівську позицію щодо війни проти України. У документах, що потрапили у витоки, також фігурують псевдоаналітичні центри, які мали б переконати і алгоритми, і юзерів не лише у їхній надійності, а й у правдивості їхніх досліджень та висновків, які, насправді, були фейковими. До прикладу, «Всесвітній центр стратегічних досліджень» – один із прикладів у знайденій вибірці, публікував переписані матеріали авторитетних дослідницьких інституцій, змінюючи їхні висновки на протилежні. В кінці абсолютно нейтральних текстів, до прикладу, раптом виникали висновки щодо «глибокої політичної й економічної кризи» в Європі чи проблеми мігрантів.
Усі ці сайти створювалися із вельми конкретною метою: це спосіб російської пропагандистської машини проникнути в популярні чатботи й пошукові системи. Експерти пояснюють, що англомовні мовні моделі здатні краще справлятися із подібними впливами, відомими під назвою «отруєння даних» (data poisoning або LLM grooming).
Водночас моделі, що працюють з менш поширеними мовами, захищені значно гірше від подібних впливів, адже часто командам довіри й безпеки відповідних онлайн-сервісів часто бракує фахівців, здатних ідентифікувати та відсіяти маніпулятивні джерела, що поширюються не англійською мовою.
Bloomberg також простежив, як SDA оцінює ефективність власних кампаній. Один із кейсів – фейк про те, що мати президента Володимира Зеленського нібито придбала дві квартири в дубайському хмарочосі «Бурдж Халіфа». За внутрішніми звітами агенції, ця історія зібрала близько 86 мільйонів переглядів, 10 мільйонів із яких забезпечили дев’ятнадцять «підрядників» проєкту, відомого дослідникам як Storm-1516. Схожий кейс стосувався прем’єр-міністра Вірменії Нікола Пашиняна: фейк про нібито придбану ним віллу у Франції зібрав 10,6 мільйона переглядів. Поширення цієї історії змусило прем’єра публічно її спростовувати.
Читайте також: ChatGPT: хто володіє нейромережевими алгоритмами, той володіє світом
Синтетичні першоджерела – вразливість із присмаком ШІ
Проєкт SDA та продукування синтетичного контенту під виглядом першоджерел є прямим наслідком того, як сьогодні люди споживають новини. Щорічний звіт Digital News Report Оксфордського інституту Reuters про медіаспоживання, оприлюднений у червні 2026 року, засвідчив, що вперше соціальні мережі випередили всі інші джерела новин, зокрема традиційні медіа, і стали основним способом отримання новинної інформації. Саме їх обрали 54 % опитаних.
ШІ-чатботи поки що не витіснили традиційні медіа: лише 1 % респондентів назвали ці ШІ-інструменти своїм основним джерелом новинної інформації.
Водночас вони швидко набирають популярності як допоміжний інструмент медіаспоживання: щотижневе використання чатботів для новин зросло з 7 % у 2025 році до 10 % у 2026-му. Люди звертаються до чатботів не лише по заголовки: 42 % ставлять уточнювальні запитання, а 35 % отримують останні новини.
Головна проблема в зміні патернів медіаспоживаня – не сам факт використання ШІ, а те, що відбувається після отримання відповіді. Лише 4 % користувачів чатботів регулярно переходять за посиланням до першоджерела, тоді як для пошукових систем цей показник становить 19 %, а для соцмереж – 17 %. Готова відповідь чатбота позбавляє користувача потреби переходити на сайт видання, а разом із цим і звички перевіряти джерело інформації.
Анатомія автоматизованого фейку
Штучний інтелект спрощує виробництво дезінформації у два етапи. Ось детальніша анатомія цього процесу.
- Крок перший: фейк стає дешевшим
Завдяки штучному інтелекту виробництво дезінформації стало набагато простішим та дешевшим. NewsGuard, який із 2023 року веде облік «ненадійних новинних сайтів, згенерованих ШІ» (Unreliable AI-Generated News – UAIN), зафіксував стрімке зростання таких ресурсів за останні роки: аналітики NewsGuard виявили 49 подібних сайтів навесні 2023-го, понад 700 на початку 2024-го, 2089 восени 2025-го. Станом на червень 2026 року таких сайтів налічувалось понад 3700.
Частина цієї мережі – відверто пропагандистська: дослідники NewsGuard виявляли, зокрема, мережу з 167 сайтів із російськими зв’язками, які маскувалися під локальні новинні видання й поширювали неправдиву інформацію про війну в Україні.
Окрім цього, NewsGuard регулярно перевіряє одинадцять найпопулярніших ШІ-чатботів, серед яких ChatGPT, Gemini, Copilot, Grok, Claude та Perplexity, пропонуючи їм десять неправдивих тверджень, які на той момент активно поширюються в інформаційному просторі. Результати цих перевірок показують, що моделі відтворюють такі фейки у понад 25 % випадків. Це означає, що дезінформація, яка вже потрапила в інформаційний простір, може поширюватися не лише через соцмережі чи сайти, а й через відповіді ШІ-чатботів.
Показово, що першою хвилею поширення сайтів із контентом, згенерованим штучним інтелектом, рухали переважно економічні мотиви. У 2024 році NewsGuard продемонстрував, що повністю автоматизований новинний сайт можна створити приблизно за $105, а його монетизація часто забезпечувалася через рекламу, яка розміщувалася на таких ресурсах через великі рекламні мережі. Протягом 2025-2026 років призначення частини таких сайтів почало змінюватися. Вони дедалі частіше створюються не лише для залучення людської аудиторії, а й для того, щоб їхній контент індексували пошукові системи та мовні моделі, впливаючи на інформацію, яку вони згодом відтворюють у своїх відповідях.
- Крок другий: фейк отримує «першоджерело»
Якщо перший крок – це масове виробництво неправдивих тверджень, то другий – продукування псевдоавторитетних джерел, на які ці твердження можна спертися. Мовні моделі й пошукові системи навчені довіряти ресурсам, що містять структурований контент та часто нагадують вміст цифрових енциклопедій. Саме тому російські пропагандисти працювали над створенням клону «Вікіпедії», псевдонаукових аналітичних центрів чи мережі з 200 тисяч «локальних» сторінок. Усі ці ресурси призначені не для людей-читачів, а для впливів на пошукові боти і ШІ-інструменти, які працюють із відкритими даними в реальному часі.
Читайте також: Очільниця всіх розвідок США понад 15 років залишалася маріонеткою тоталітарної секти
Пошукова оптимізація епохи штучного інтелекту
Ще недавно індустрія оптимізації сайтів для пошукових систем (Search Engine Optimization -SEO) була спрямована на те, аби сайти могли піднятися якомога вище в пошуковій видачі Google. Тепер «Project 2026» показав, що логіка оптимізації, якою послуговуються пропагандисти, полягає в тому, аби потрапити не в топи пошукової видачі, а у відповіді, які сформує штучний інтелект.
Для цього пропагандисти займаються цілеспрямованим «вирощуванням» великих масивів контенту, розрахованих не на споживача контенту, а на мовні моделі. Завдання пропагандистів полягає в тому, щоб під час навчання або пошуку в реальному часі ШІ підхоплював потрібні формулювання й відтворював їх як достовірні факти.
Якщо класична пропаганда намагалася переконати безпосередньо людину, яка споживає контент, то зараз мішенню пропаганди стає сама інформаційна екосистема, з якої штучний інтелект черпає знання. І одночасно із цим ця тактика руйнує правдиву професійну журналістику.
Саме для цієї мети діє агенція SDA, створюючи розгалужену мережу сайтів, які взаємно цитують один одного, імітують незалежні медіа, наукові інститути чи енциклопедичні ресурси та створюють ілюзію численних незалежних підтверджень. У результаті мовна модель ризикує сприймати штучно створений наратив як відображення реальності. Це вже не боротьба за місце у пошуковій видачі, а спроба переписати сам інформаційний фундамент, на якому будуються відповіді систем штучного інтелекту.
Опосередкованим помічником пропагандистів в цьому процесі стала пошукова система Google. Останнє оновлення пошукової системи, анонсоване у травні 2026 року – функція AI Overviews, яке передбачає формування коротких згенерованих відповідей, що відображаються над традиційною пошуковою видачею. Іншими словами, тепер Google дає не джерело інформації, а пряму відповідь. Яку, як свідчать дослідження, більшість користувачів не перевіряє на достовірність. У результаті навіть традиційний пошук дедалі більше віддаляє аудиторію від першоджерел, роблячи їх фактично невидимими.
Це робить атаку на джерела особливо небезпечною: якщо інформаційний простір буде системно засмічений мережами псевдоавторитетних ресурсів на кшталт «Project 2026», людині дедалі складніше буде відрізнити справжній наратив від штучно сконструйованого. Фактично йдеться про спробу впливати не лише на те, що люди читають сьогодні, а й на те, що системи штучного інтелекту вважатимуть правдою завтра.
Читайте також: Як тоталітарна Росія русифікувала схід України і як намагається робити це зараз
Що це означає для українського інформаційного простору
Застереження експертів про проблеми для користувачів, що послуговуються не англійською мовою, є особливо актуальними для України. Україномовний сегмент інтернету значно менший за англомовний, а отже кожне джерело має більшу вагу під час формування відповідей мовних моделей.
Проблему загострює й те, що на п’ятому році повномасштабної війни Google продовжує відображати для українських користувачів російськомовний контент. Якщо до цього додати цілеспрямоване нарощування Росією мереж псевдоавторитетних сайтів на кшталт «Project 2026», ризик полягає не лише в тому, що користувач натрапить на дезінформацію. Набагато небезпечніше те, що російські наративи можуть дедалі частіше ставати частиною інформаційного середовища, з якого генеративні системи штучного інтелекту формують свої відповіді.
Фактично йдеться про новий рівень інформаційної війни. Її мета тепер – не просто переконати конкретного читача, а поступово змінити цифрову екосистему таким чином, щоб російські інтерпретації подій виглядали для алгоритмів такими ж легітимними, як і перевірені незалежні джерела. Для України це означає, що боротьба за інформаційну безпеку дедалі більше перетворюється на боротьбу за якість і видимість власного цифрового інформаційного простору.
Читайте також: Facebook, Twitter і Google розповіли сенату про російських тролів
Довірені медіа як остання лінія перевірки
У світі, де фейки створюють за лічені хвилини, а генеративний ШІ здатен надати їм переконливого вигляду й навіть зімітувати «першоджерело», роль професійних медіа, які перевіряють факти, встановлюють походження інформації та документують її джерела, стає критично важливою. Автоматизовані системи, що агрегують контент з відкритого інтернету, не мають надійного механізму, який відрізняв би добросовісну журналістику від псевдоенциклопедії чи мережі сайтів, створених для маніпулювання алгоритмами. Це завдання досі виконує людина: перевіряє джерела, встановлює авторство, зв’язується з причетними сторонами.
Показово, що саму мережу SDA агенція Bloomberg ідентифікувала завдяки витоку документів і незалежній перевірці даних понад 40 вебсайтів, тобто завдяки класичній розслідувальній журналістиці, а не автоматизованому аналізу.
У цьому парадокс епохи генеративного ШІ: що більше інформаційний простір автоматизується, то більшої цінності набувають інституції, здатні перевіряти факти й викривати маніпуляції.
З одного боку, ШІ-чатботи дають аудиторії швидкість і прості пояснення, яких часто бракує традиційним медіа. Водночас ШІ-інструменти успадковують сильні й слабкі сторони середовища, на якому навчаються. Тому історія з «Project 2026» показує, що сьогодні боротьба в інформаційному просторі точиться вже не лише за увагу читача, а й за довіру алгоритмів, які згодом відповідатимуть мільйонам людей.
У цій боротьбі сторони апріорі перебувають у нерівних умовах. Створення мережі з 200 тисяч сторінок псевдоенциклопедії коштує SDA десятки або сотні тисяч доларів і потребує лише кількох місяців роботи підрядників.
Перевірити кожен окремий факт, який ця мережа намагається просунути в чатбот чи пошукову видачу, – набагато довша й дорожча робота, і виконати її здатна лише редакція з журналістами, джерелами й репутацією, яку не підробиш масовим генеруванням контенту. Самих журналістів для такого обсягу перевірки недостатньо, адже редакції фізично не встигають перевіряти кожен новий клон «Вікіпедії» чи псевдоаналітичний центр, перш ніж його проіндексує пошуковик чи підхопить мовна модель.
Тому протидія подібним мережам повинна вестися не лише на рівні окремих матеріалів, а на рівні інституцій – платформ, регуляторів і фактчекінгових організацій, які здатні виявляти й блокувати такі мережі системно.
—
Надія Баловсяк, опубліковано у виданні ТИЖДЕНЬ