Знаєте, коли я найбільше сміявся, слухаючи виступ Луценка у Раді про Саакашвілі? Це коли він вибачався за мат у записах розмов на плівці.
Я-то знаю, що в Юрія, як і в Кучми, матюки – друга державна мова.
Він на Петрівці навіть купив видане в Росії двотомне монографічне дослідження про відоме слово з трьох букв, що, звісно, не гріх, але дещо каже.
Зрештою, не в маті річ, матюкався Пушкін, матюкався і смачно Віктор Петрович Астаф”єв і багато достойних людей. Річ у лицемірстві головного матюкальника влади в ранзі прокурора в ситуації доволі специфічній і абсолютно ясній для розуміння.
Не герой ти, Юрію, і не державу захищаєш, не народ, а свої гроші і кримінальний капітал, до якого емігрував після помаранчевого Майдану.
З болем думаю про Віталія Івановича, твого достойного батька, який не дожив до такої твоєї ганьби. Його навіть вороги згадують добром, а яку пам’ять по собі залишиш ти?