Знайомий скаржиться, що сьогодні в Раді нема з ким говорити. Один, мовляв, гірший за іншого. «Такого жаху і ганьби ще не було», – констатує. Відповідаю йому, що він ще просто не уявляв собі голосування середньостатистичного виборця у 2019 році.
Якщо за півтора року життя не скине на наші голови хороших або поганих несподіванок, то типове голосування виглядатиме приблизно так. За партійний список «Батьківщини» і за якогось Березенка чи Хомутинника по мажоритарці. Або за «Радикальну партію Ляшка» і за чергового Губського від «Батьківщини» по мажоритарці. У цей час десь в Галичині виборець шукатиме у бюлетені «Свободу», а по мажоритарці віддячуватиме Дубневичам або Димінському. Так голосуватиме середньостатистичний виборець у центральній і західній Україні. Пересічний обиватель «югавастока» ставитиме хрестик у бюлетені навпроти партії «За життя» і за Баліцького від Опоблоку по мажоритарці.
В день виборів наступної Ради сумарна кількість таких голосувань спокійно може дотягти десь 60-70%.
Коаліцію, уряд уявляєте?! Отож… Кажете, треба неймовірно збільшити повноваження парламенту, бо у нас не було жодного нормального президента?! Ну-ну. Дуже скоро у вас буде змога побачити «нормальніший» парламент. До речі, саме над цим завданням нині старано працює вся багатошарова мережа кремлівських пропагандистів в Україні, включно з мережею їхніх «медіа». Відновити відверту проросійську більшість у парламенті чи пропхати Медведчука в президенти їм не вдасться. А от створити фестиваль різнобарвного популізму в Раді – запросто.
Все це абсолютно реально чекає на нас, якщо не «вибухне» щось масштабне, а весь патріотичний і прозахідний істеблішмент (хочу наголосити: весь) й надалі плистиме за чужою течією з виглядом приречених. Плистиме, штовхаючись з конкурентами, забуваючи про спільних ворогів.