Це той випадок, коли ні піару, ні слави не грошей не буде. Якось у нас так завжди виходить. Просто треба допомогти реальним людям. З народу. Судіть самі і включайтеся!
Вічний юрист журналу “Нова Січ” Іван Макар, до речі доброволець батальйону “Айдар”, оприлюднив в ФБ таку інформацію:
“Вже понад 13 років мешкає із сім’єю в Україні і намагається отримати українське громадянство українець Петро Литвинчук. Не може. Більше того, навіть його діти (сину виповнилося 20 років, а дочці – 16) українського громадянства не отримали. І то попри те, що походять з України, всі прекрасно знають українську мову, спілкуються нею. Більше того, син два роки взагалі не міг відвідувати школу. Чинуші не дозволяли. Більше того, сам пан Петро два роки воював у складі “Айдару”, отримав два серйозні поранення, внаслідок чого, практично, втратив працездатність і можливість вільно пересуватися. “Ніззя” – сказали Петро Олексійович і його підлеглі. Бо у нас “Ззя” отримувати українське громадянство, притому без знання мови та попереднього мешкання в Україні, всіляким аферистам типу Маші Гайдар. Цікава політика нашого керівництва, яке принципово витісняє з України етнічних українців, заміщуючи тут їх людьми, що не знають і не мають жодного бажання ні знати, ні спілкуватися українською мовою”.
Як це не дивно, замість нормальних порад і підтримки, Іван Макар отримав лише якісь злі коменти та цинізм. Хоча, ні грошей не збирав, ні плакався…
Ми всі розуміємо, що родина Литвинчуків потрапила в досить непросту ситуацію. Наше завдання – допомогти і всіляко сприяти. Іван Макар дав розширене пояснення для диванних патріотів:
“Литвинчук мешкав в Калінінграді РФ і був громадянином Росії. Виїхав звідти через переслідування. А в “Айдарі” воювали не тільки росіяни, а й грузини, латиші, поляки.
Це з тих націй, що я особисто знаю. Можливо, були й інші.
З 04.06.14 р. П.Литвинчук в якості добровольця перебував у складі в/ч п/п В0624 (з 28.01.15р. – В2950, батальйон «Айдар») Збройних сил України, виконуючи обов’язки радіотелефоніста 4 відділення зенітного ракетного артилерійського взводу роти вогневої підтримки. З 27.07.15р. його офіційно зараховано до складу ЗСУ на ту ж посаду і демобілізовано 20.10.16р.
Навіть попри офіційне зарахування на службу П.Литвинчуку зарплату так і не виплатили, як, до речі, і багатьом іншим айдарівцям, які зарплату вибивали через суд. В суді зараз є і справа за позовом П.Литвинчука”.
Особисто я, як журналіст, можу звернутися до Гаранта Конституції, що і роблю. Якщо приєднаються громадські активісти, депутати, видатні діячі – будемо вдячні за сприяння! Особисте – у 2014-15 бував в “Айдарі” і трохи розумію, тих Героїв, що там воювали. Будемо боротися!
Президенту України Порошенку П.О.
Пане Президенте!
Надсилаємо Вам матеріали про П.Литвинчука, що воював у славнозвісному батальйоні “Айдар” як доброволець. Зрозуміло, до Росії, громадянином якої є цей свідомий українець, Петру Литвинчуку повертатися не можна.
Просимо Вас розглянути цей конкретний випадок, призначити перевірку і вирішити питання!
З повагою,
Віктор Тригуб, редактор журналу “Нова Січ”