В 90-х роках працював в компанії, яка займалася продажом автомобілів марки «Хюндай». Один мій знайомий, тоді ще рядовий чиновник, зайшов в магазин подивитися на знамениті авто. Тільки прибула нова партія «Сонат».
Продавцями там були шикарні, молоді дівчата. Приятель був одягнутий в дешевий костюм, стоптані туфлі, погано побритий, адже всю ніч не спав — помагав дружині доглядати новонароджену дочку.
І ось заходить такий чолов’яга в магазин, дівчата одразу оцінили фінансові можливості потенційного клієнта і поставили його на «повний ігнор».
Він запитує — нуль реакції. Він хоче уточнити — навіть не дивляться в його сторону.
Це його дуже вразило. На «парах» він приходить до мене і в серцях розповідає усе з великою обідою. Звичайно, при оказії поговорив з дівчатами, але вони ніц зрозуміли.
Продавщиці одразу згадали зовнішність і перспективність цього відвідувача і підтвердили, що тратити час на бомжа не бажають…
Проходить майже півтори роки. Чиновник стає в одній великій державній корпорації відповідальним за господарство. Йому доручають придбати новий парк автомобілів.
Він їде в салон «Мерседес», вибирає два десятки одиниць, укладає угоду, корпорація здійснює оплату і він на одному із придбаних авто приїжджає в магазин «Хюндай» .
Мій приятель дещо поправився. Заходить в салон-магазин в дорогому костюмі, з гарними парфумами, у новеньких туфлях «Балі», принісши класні цукерки і шикарне вино.
Дякує дівчатам, нагадує їм про свій останній візит, показує договір і своє авто…
Як пізніше він мені розповів, після повного «ігнору» від продавчинь автомагазину його самолюбство було вражене. На роботі він почав «рвати і метати», працював як навіжений.
Керівництво помітило його старання і запропонувало класну посаду з відповідним доходом і можливостями.
В кінцевому підсумку чоловік отримав те, на що навіть не сподівався, а дівчата втратили величезні комісійні, не виконавши своїх професійних обов’язків.
Більше того, у них виробився комплекс «продавців дорогих речей», коли вони оцінюють можливості людей лише із зовнішнього виду і себе уявляють у ролі щонайменше співвласника бізнесу…
Ця подія була для мене добрим уроком на все життя і відучила оцінювати людей по «одежі».
В подальшому було ще багато подібних ситуацій, де «прививка від пихатості і зарозумілості» допомогла мені правильно себе поводити і не втратити можливостей, але то вже зовсім інші історії.