Карантин абсурду

 

Замість конкретної допомоги – платне лікування, вимушене безробіття, харчове мародерство і високі штрафи. І це протидія можливій пандемії?Карантин стає можливістю декому безкарно набити кишені. Ніякого соціального захисту, а лише тотальне здирство. І заклики, страшилки, говорильня і організований хаос. Країну впевнено ведуть до зубожіння мас. А маси коли не можуть жити, то піднімаються на революцію… Нова революція вже не буде тихим чи буйним майданом. Цього разу не братимуть телеграф, чи телебачення, чи банки. Можливі погроми будинків влади, комунальних контор, постачальників газу, води, тепла та електроенергії, Можливо під роздачу потраплять суди та органи юстиції.

Здається епідемія призупинить недоумкувату мед реформу.  Медицині потрібні кошти, і багатенько, і державні, а не копійки зубожілих українських громадян. Податки повинні йти не на розграбування жменькою обраних, а на обслуговування громадян держави! Держава – це ми всі вкупі, а не те, що прорвалося до керма та найнялося на місячну зарплату в мільйон. Хіба нормально, що жирні коти і ті хто треться біля них поруч відбирають у людей останню сорочку, і при тому… іменем закону придуманим ними.

А ви звернули увагу, що серед всіх останніх прийнятих законів немає практично жодного спрямованого на благо народу, а не обдирання його? Тому і назвав народ Верховну раду  – верховною зрадою!

А віднині під приводом карантину спливе багато нової злодійської сутності. Бідним пообіцяли аж по тисячі, але поки що жодної копійки ніхто не отримав.  Якщо і дадуть наступного місяця, то як прожити з порожнім кишенями і порожнім шлунком цей термін? З вікон представницьких авто життя сприймається і ввижається по іншому: ні тобі їзди в громадському транспорті, ні браку коштів з багатотисячною зарплатою, нічого того взагалі з чого чим живе простий народ. Писати укази , закони та інструкції діли не хитре, коли тебе особисто це ніяк і нічим не зачіпає. Це просто життя у паралельних теоретичних реаліях. А так  жити можна, але як вижити іншим? Мізки можновладців постійно перебувають у карантині від реалій життя тих, з кого вони вийшли і куди ні за які гроші не бажають повернутися. А вийшли з народу, до якого практично вже якось і не належать, потрапивши в касту відмежованих розкішшю, безкарністю, живучи практично за рахунок здирства і розбещеності.

Здається, на виборах восени, якщо їх не замінять надзвичайним станом, у кожного підкоритника чи просто багатія питатимуть: «А що та робив під час карантину?» Більшості крім брехні не буде чого сказати у вічі людям…

Анатолій Авдєєв, спеціально для “Секунди”

і