Хто підпалив зону відчудження ЧАЕС? Історія КГБ…

Дивні пожежі виникли в Україні.

Особливо тривожать синхронні підпали найбільш радіаційно забруднених районів зони відчудження ЧАЕС. Спалахнуло саме там, де не треба. І хтось же прорахував погоду, силу та напрямок вітру… А там ніхто просто так не їздить…

І політичну ситуацію, загострену штучно роздутою панікою з фальшивою епідемією…

І дії зеленувато-примітивних клоунів з влади. І відвертих зрадників-зебілів з «оновлених» спецслужб…

Правда, і скрепоносців з Росії новітні технології і інтелект щасливо обійшли. Діють за перевіреними сталінськими шаблонами, вирахувати які, знаючи історію, можна миттєво.

Нині вони просто замінили скляні пляшки з під пива на півлітрові пластикові колби. Все згорить. Слідів нема. Сколково…

Отож, з десяток років тому, на журналістів часописів «Музеї України» і «Нова Січ» вийшли відставні офіцери КГБ, що як і ми шукали скарби. Антарктида, Аненербе, Німеччина і все таке інше… Хоча, спершу на нас вийшло ФБР…

Рівень всіх тих пригод неймовірний. Я багато про все те писав. Виступав на телебаченні, знімався у фільмах. Але, розніжена публіка сприймала те все як жанр фантастики…

Відповідно, з таким досвідом, ми аналізуємо поточні події трохи під іншим кутом. І повірте, ніяких офіційних коментарів чи спростувань не буде. Перевірено. Фантастика…

Варто зробити самоцитату десятилітньої давності.

Ця історія – класика жанру. Що писати, що читати без сміху неможливо. Але, це вже визнаний історичний факт, який колись детально опишуть дослідники виникнення Незалежності України. Тоді, влітку 1991 року, безпосереднім учасникам тих подій було абсолютно не смішно. Більше того, двадцять перевірених офіцерів центрального апарату КДБ СРСР, реально ризикували життям, без зброї, лише з липовими документами та пачками дефіцитних тоді презервативів, проводячи масштабну диверсійну операцію в Східних та Центральних областях УРСР.

Були дивні пожежі збіжжя в Україні у 1991 році. Тоді хтось з визначних аналітиків московського КДБ, згадав сталінські розробки сексуальних коктейлів Молотова.

Рецепт надзвичайно простий і дієвий. Береться звичайна скляна пляшка. Заливається бензином. Додається трохи хімії, яку легко можна придбати легально. Потім це закривається звичайним латексним виробом, який добре знаний всіма, хто вже займається сексом… Потім ще один виріб – а між ними певна хімічна речовина, доступна всім. Чим більше прокладок, тим довше бензинова суміш їх роз’їдає. Коли пробивається повітря – мікровибух, самозапалення… І ніяких слідів…

А тоді в Центральній і Східній Україні підробляло чимало галичан. Їх і вирішили зробити крайніми, натравивши на національно свідомих західняків східняків, спровокувавши безлад.

Сформували супертаємну спецгрупу, членами якої стали гебешні спецназівці з України і Кавказу. Під різним прикриттям вони проїхалися кількома центральними та східними областями України. Зробили закладки.

Пам’ятаєте, тоді незбагненно запалали скирди…

Вже напівнезалежні українські менти і кагебісти впали у ступор! До скирд приставили потужну охорону з особливо перевірених активістів. Бувало, і по 10 чоловік стерегли. І що ви думаєте! Навіть під охороною збіжжя буквально вибухало! Ніяких слідів вибухівки тодішні експертизи не знаходили…

Такою оригінальною диверсійною операцією опікувався особисто генерал В.Крючков. Страшенно боялися зради і гласності. Членів групи підбирали індивідуально у різних підрозділах, розбили на трійки. Кілька днів посилено тренували. Інструктори підкреслювали, що операція проводиться фактично на ворожій території, тому категорично заборонялося розкриватися, звертатися за допомогою у форс-мажорних обставинах до місцевих структур КДБ УРСР!

Кожний диверсант отримав значну суму рядянських карбованців, вивчив детальний маршрут двома-трьома областями України.

Рекомендувалося придбати або викрасти десь у селі мотоцикл чи мопед, які не мали державних номерів, каністру з бензином. У визначені дні у конкретному районі, слід було зробити кілька закладок пляшок з бензином, закритих презервативами і переміститися у сусідню область, де все повторити.

Після виконання завдання, мотоцикли та мопеди втопили. Різними шляхами, у тому числі в товарняках та «попутками», диверсанти залишили УРСР та прибули до Москви. За кілька днів почали спалахувати скирди… Хоча, це вже не допомогло.

Існує легенда, що планувався якийсь масштабний теракт на Київській ГЕС під Вишгородом, замаскований під техногенну аварію. Хотіли затопити низинні райони Києва, спровокувати паніку, ввести надзвичайний стан. В останній момент від тих диких планів відмовилися, зрозумівши, що якщо щось піде не так, маса води Київського моря, знесе не лише Київ, а й дамби гідростанцій всього каскаду Дніпровських ГЕС, спричинивши катастрофу планетарного масштабу! Згадайте, які небезпечні хімічні заводи, склади, АЕС розміщені поруч з Дніпром… І якої висоти може бути хвиля…

Розглядали в Москві диверсію на каналі «Дніпро-Крим». Саме ті наробки використовували Л.Кравчук і Є.Марчук за кілька місяців, аби утримати Крим у складі України…

Лише зараз крихти правди про ті події почали просочуватися у пресу.

Дивує аморфність істориків та журналістів! Адже, більшість учасників тих подій живі і радо поділяться деталями! У 1991 році відбулося скільки сенсацій! Процеси планетарного рівня!

Справа в тому, що найбільше ідіотів, навчених вбивати і натасканих на організацію хаоса, сконцентровано саме в армії, міліції, спецслужбах. Це люди з вивернутою свідомістю, для яких якась абстрактна політична чи кар’єрна доцільність важливіша життя співгромадян, громадської стабільності. Слуги пекла. Саме тому їх категорично не можна допускати до влади, а вся їх «діяльність» повинна жорстко контролюватися суспільством.

Інакше – ріки крові заради якихось ідей, які ті довбоящери навіть не спроможні сформулювати…

Щось додати не хочеться. Все зрозуміло.

Після масових зрад у Криму, Донецькій і Луганських областях, в зоні АТО, де ми довго працювали, вже нічого не дивує.

Висновок простий. Варто провести масштабне контррозвідувальне тестування всіх співробітників Адміністрації зони ЧАЕС і всіх, хто має постійну перепустку в Зону…

Натяк зрозуміли?

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України»

і