До чого ми дожилися і скільки це божевілля може ще тривати?

Своє абсолютне невміння керувати державою, волаючу некомпетентність в усіх сферах державного і регіонального управляння нинішні “Слуги народу” намагаються приховати за тезою про кадровий голод в Україні.

Овва! Отакої!

Не буду голо теоретизувати з цього приводу. Під час нинішнього карантину мені зателефонував заступник міністра одного міністерства. Каже: мені тут доповіли, що у вас є монографії і статті відповідного профілю. То чи не могли б ви стати заступником міністра нашого міністерства.

Так як в нинішню команду “Кварталу-95” ніхто, хоч трохи поважаючий себе й власну репутацію не піде, я відмовився. Тоді він запропонував очолити Громадську раду при міністерстві. Я, посилаючись на карантин, знову відмовився. Кому і що радити?

Ці люди настільки далекі, так би мовити, від об’єкту і предмету. Вони просто не здатні їх інтелектуально осягти. Про що можна говорити?

Ніякі поради не допоможуть. Коли представник нинішньої влади пан Рабінович, мене, головного у світі спеціаліста з географії України з десятками монографій і підручників, за яким вивчають географію нашої держави в Московії, США, Китаї, Канаді, Бразилії тощо, повчає з трибуни Верховної ради як я повинен писати підручники. Куди йти далі?

Він, абсолютний невіглас у цій справі. В Інтернеті пишуть, що пан Рабінович за часів СРСР інтенсивно лікувався в психіатричній лікарні. І не один раз. Не знаю, чи це йому допомогло, але якби він почав коментувати географію Ізраїля в ізраїльському кнесеті, його знову б відправили до “дурки”.

А ця людина у нас народний депутат, один з лідерів другої за значення партії в парламенті, за яку проголосували мільйони виборців.

До чого ми дожилися і скільки це божевілля може ще тривати?

Petro Maslyak

потрібне