ЧОМУ МИ РОЗМОВЛЯЄМО СУРЖИКОМ

Більшість українців розмовляють говірками, які чомусь усі зневажливо називають “суржиком”. Але проблеми суржику як такої в Україні немає. Мільйони говорять не літературною мовою? Так. Але це – місцеві говірки, які зберегли старий колорит і живу природність української мови. Це треба популяризувати, а не знищувати. Трошки почистити – так. Але не ламати.
Всі сучасні літературні мови є сумішшю тих чи інших стародавніх мов, оскільки включають певні елементи лексики і граматики цих мов. Тобто сучасні літературні мови — це колишні суржики. Будь-яку літературну мову можна розглядати як певний стандарт, введений суспільством у власних інтересах, зокрема для спрощення і стандартизації господарського життя.
Так чому ж ми розмовляємо суржиком? Думаєте, це “заслуга” лише зросійщення? На мою думку не тільки.
100 років назад наші предки розмовляли на староукраїнській (вона ж рутенська, руська, давньоукраїнська) це колишній діловий стиль літератури Київської Русі, збагачений місцевими словами й формами, а також запозиченнями з інших мов, проте, вона була ближча до побутової мови (народної мови) того часу, основою якої була давньоруська. Тому глибоко на генетичному рівні ми усі схильні до мови часів Київської Русі. Це значить, що сучасну літературної мови, яку нам так прагнуть нав’язати, ми несвідомо противимося. І розмовляємо вдома, (в природному для себе середовищі) так як зручно. Важливо зрозуміти для себе, суржик це не мовна проблема, це генетична спадковість. Спілкуйтесь, будучи собою, нам нічого соромитись своїх говірок.
Довідка: Суржик (цер.-слов. сурожь – «суміш різних зерен з житом») — «побутове мовлення», елементи двох або кількох мов, об’єднані штучно, без дотримання норм літературної мови. Суржик активно формувався в нашій країні ще з кінця XVII століття. Аналогічний мовний феномен відомий в Білорусі, де суміш російської і білоруської мов зветься трасянкою.
Упорядник: А.Яснооk

і

RSS музеї україни

  • «Безхатченко» музей моди відкриває виставку в Межигір’ї!
    У Києві є дуже  цікавий приватний  музей  – музей історії моди з унікальною колекцією міського одягу. Власниця музею – Марина Іванова, колекціонерка, дослідниця історії моди, музейниця, яка  десятки років доводить, що Київ – європейське місто зі своєю особливою культурою, зі своїм колоритом. Марина довгі роки ретельно відбирає зразки одягу київських модниць ХІХ-ХХ століття: плаття, капелюшки, […]

натисни – підтримай

цікаве