Протести проти Лукашенка: як українці діляться досвідом з білорусами

Масові порушення прав людини під час протестів у Білорусі викликали хвилю обурення серед українських правозахисників. Волонтери проводять паралелі з подіями в Україні та долучаються до розслідувальних ініціатив.

Велетенський біло-червоно-білий прапор, намальований у Києві на підтримку білорусів Велетенський біло-червоно-білий прапор, намальований у Києві на підтримку білорусів

У Білорусі вже понад місяць після проведення президентських виборів не згасають протести проти режиму Олександра Лукашенка. Все більше білорусів звертаються за захистом до української сторони через переслідування вдома. І хоча через епідемію COVID-19 в Україну заборонений в’їзд іноземців, для громадян Білорусі досі діє спрощений режим перетину кордону. За офіційною інформацією українських прикордонників, від початку протестів захисту попросили 15 громадян Білорусі. В Україні білорусів підтримують акціями солідарності, спільними заявами, вивішеними прапорами та правозахисними проєктами.

“Фотографуйте усі поранення”

З перших днів протестів у Білорусі стало зрозуміло, що кількість постраждалих буде високою, розповідає інструкторка з тактичної медицини, волонтерка Євромайдану Ольга Худецька. Коли вона побачила у мережі “злиті” документи-описи ушкоджень білоруських протестувальників, разом із колегою Марією Назаровою вирішила негайно допомогти білорусам та поділитися власним досвідом. “Це дуже нагадало події на Майдані, особливо на Грушевського, коли приносили людей з купою осколкових поранень від гранат і з резинострілами в тілі, які доводилося виймати”, – розповідає волонтерка DW.

Читайте також: “Натягли на голову мішок”: Колесникова подала заяву про погрози вбивством

За її словами, медичним волонтерам на Майдані бракувало уніфікованої інформації про порядок дій, а тому і виникла ідея створити спеціальну методичку. Волонтерки підготували детальні інструкції щодо захисту від ушкоджень, першої допомоги та організації роботи медиків на протестах. Цей гайд з допомогою інших активістів переклали білоруською та російською мовами та розповсюдили у чатах та телеграм-каналах протестувальників.

Події в Білорусі багато в чому схожі з українським Майданом, хоча і мають низку своїх особливостей, говорять авторки. “У нас не було таких масових затримань по сто людей в одне СІЗО, людей не били і не катували так масово“, – коментує медична волонтерка Марія Назарова.

Українська волонтерка Марія Назарова Українська волонтерка Марія Назарова

Вона порівнює умови, в яких протестували українці і зараз білоруси. “Мінус у тому, що люди легко вдягнуті, і немає мінімального захисту відкритих ділянок тіла, особливо коли тягнуть по асфальту. Гази і порошки використовують практично такі самі, як були у нас (“терен”), відповідно, такі самі ушкодження очей і слизових оболонок. У нас світлошумові і газові гранати “Беркута” додатково обмотували скотчем, під який клали гвинти, підшипники і іншу металеву дрібноту, що завдавало набагато більше ушкоджень уламками. Мені невідомо, чи робили так у Білорусі”, – розповідає активістка, яка після подій в Україні виступала також свідком у “справах Майдану” у генпрокуратурі України.

Окрему увагу у гайді приділили документуванню ушкоджень, а один із його пунктів рекомендує: “фотографуйте усі поранення”. Авторки пишуть про те, що помилкою на Революції гідності було не фільмувати та не вести облік поранених через страх передачі цих даних правоохоронцям. Це, в свою чергу, призвело надалі до складнощів у розслідуванні злочинів силовиків. Серед оприлюднених порад – зберігати усі речові докази, такі як кулі чи уламки гранат, а також закривавлені речі. Усі дані про поранених радять облікувати довіреним особам, за умови конфіденційного збереження інформації.

Правозахисники сподіваються на покарання

Максимальна безпека при фільмуванні усіх фактів порушень дуже важлива, наголошує у розмові з DW виконавчий директор Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів (УМДПЛ) Вадим Пивоваров. Він звертає увагу, що в Білорусі такий облік постраждалих уже ведеться на сотні.

Читайте також: У центрі Мінська ОМОН розігнав мітинг опозиції

Очолювана ним організація разом з низкою інших долучилися до неформальної ініціативи “Міжнародний комітет з розслідування тортур у Білорусі”. “Коли після виборів стали брутально розганяти та затримувати людей, які вийшли відстоювати свої права, білоруські правозахисники звернулися до партнерів, щоб спільно допомогти їм проводити заходи – моніторинг, збір фактів, навчання, яким чином можна відстоювати свої права”, – розповідає Пивоваров.

Директор Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів (УМДПЛ) Вадим Пивоваров Директор Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів (УМДПЛ) Вадим Пивоваров

Він акцентує увагу на тому, що в Україні не вистачило політичної волі для того, аби довести усі розслідування у справах Майдану до завершення, однак він сподівається, що український досвід все ж допоможе білорусам притягнути до відповідальності порушників.

“Є порушення під час затримання, далі порушення в слідчих ізоляторах і потім порушення тих, хто не хоче це розслідувати (прокуратура, слідчі комітети і всі інші органи, що мають стежити за дотриманням прав людини, а вони цього не роблять). Це все – система, і у кожного має бути визначена відповідальність”, – каже директор УМДПЛ.

Наразі за ініціативи асоціації УМДПЛ адвокати “небесної сотні” готують для білоруських колег відео-лекції. “Вони розказують, які можуть бути помилки, з якими труднощами стикнулися під час розслідувань. Також там є поради з боку документаторів на сході під час військового конфлікту, яким чином можна збирати фактаж, моніторинг порушень прав людини і як це все архівувати, щоб у подальшому, коли влада зміниться, можна було б притягнути до відповідальності причетних людей до масових порушень”, – розповідає Пивоваров.

Від волонтерських до офіційних розслідувань

Надавати юридичну підтримку та оформляти звернення до міжнародних судових інстанцій зголосилися і в Українській Гельсінській Спілці з прав людини (УГСПЛ). “Плануємо використати досвід нашого Центру документування, який працює майже чотири роки зі збором доказів вчинених правопорушень під час агресії Російської Федерації в Україні. Думаю, що ми можемо екстраполювати цей досвід так само для документування злочинів, які були вчинені в Білорусі”, – розповів DW виконавчий директор УГСПЛ Олександр Павліченко.

Виконавчий директор УГСПЛ Олександр Павліченко Виконавчий директор УГСПЛ Олександр Павліченко

Він звертає увагу на те, що Білорусь не є членом Ради Європи, а відтак перед її громадянами закриті такі можливості, як, наприклад, захист у Європейському суді з прав людини. Разом з тим, правозахисник позитивно оцінює нещодавню ініціативу Парламентської Асамблеї Ради Європи щодо створення міжнародного слідчого органу для збору доказів правопорушень в Білорусі. “Це поки єдиний офіційний орган, який зможе займатися збором доказів”, – коментує Павліченко. Він додає, що усі зібрані волонтерами матеріали у подальшому також можна буде передати до цієї інституції.

і

RSS музеї україни

  • Синдром “Аресибо”
    Все, имеющее большие габариты, дает ощущение незыблемости, если не вечности, и по крайней мере, глядя на что-то огромное, всегда трудно поверить в то, что вот эта махина может погибнуть за считанные дни, часы или даже секунды. Тем драматичнее происходит эта самая гибель. Особый символизм, такого плана, имеет гибель огромного, для своего времени, парохода «Титаник». Никто […]

натисни – підтримай

цікаве