Премія Сахарова для опозиції – сигнал для білорусів

Світлана Тихановська і об’єднана білоруська опозиція відзначені цього року Премією імені Сахарова. Це є сигналом для білорусів, однак диктатор забарикадовується, вважає Крістіан Тріппе.

Премія Сахарова для опозиції - сигнал для білорусів Премія Сахарова для опозиції – сигнал для білорусів

Усупереч всьому, попри озброєну до зубів і готову в будь який момент застосувати силу державну владу опозиція в Білорусі повстала. Вона не дозволила себе залякати, вона діє попри репресії та намагається за допомогою своєї Координаційної ради не дати загаснути полум’ю свободи. Присудження цієї премії рідко було таким доречним і таким нагальним.

Іншими словами: якби Світлану Тихановську, а разом з нею і всю об’єднану білоруську опозицію не відзначили цього року Премією Сахарова, тоді ця премія втратила би будь-який сенс. Об’єднана опозиція є взірцем для тих десятків тисяч людей, хто від початку серпня після оголошення сфальсифікованих результатів голосування щонеділі виходить з протестами на вулиці Мінська. Там вони від свого імені та від імені всіх білорусок і білорусів відстоюють ті громадянські свободи й права, в ім’я яких понад три десятиліття тому було засновано Премію імені Андрія Сахарова.

Читайте також: Чому Світлану Тихановську двічі номінували на премію Сахарова

Ризики й побічні наслідки

Останніми тижнями час від часу тихо лунали й заперечення, застереження про небажані й навіть загрозливі побічні наслідки, до яких може призвести нагородження Премією Сахарова відважних білорусів. Дехто вказував на небезпеку, що таке нагородження може використати в своїх цілях лукашенківська пропаганда – як доказ того, що антидиктаторська опозиція керується з ЄС. Останнє звичайно є такою самою нісенітницею, як і абсурдне твердження Лукашенка про те, що НАТО готується до нападу на Білорусь. Але авторитарний правитель з вдячністю користується кожною можливістю, аби таврувати свого суперника.

Керівник відділу Східної Європи DW Крістіан Ф. Тріппе Керівник відділу Східної Європи DW Крістіан Ф. Тріппе

Крім того, не слід забувати про Росію з її багатошаровими інтересами в регіоні. Її міністр закордонних справ Сергій Лавров упродовж от уже багатьох тижнів з обуренням заявляє, що на вулицях білоруських міст ідеться не про демократію й права людини, а винятково про геополітику, про зони впливу і сфери інтересів. Чи варто за таких умов, як зауважують ті, хто вагається, нагороджувати опозицію в Мінську правозахисною премією і таким чином без потреби дратувати можновладців у Москві? До того ж, Премію Сахарова ще й названо на честь російського дисидента радянських часів.

Назад до початків

Всі ці сумніви хибні. Премія імені Сахарова власне нагадує неоімперській еліті в Кремлі про те, що євродепутатам зовсім не йдеться про розділ Європи на зони впливу, тут ідеться про щось значно більше, нематеріальне. Йдеться про Європу, в якій правила співіснування визначаються наддержавними цінностями й нормами.

На це були спрямовані й радянські реформи 1980-х років. Михайло Горбачов недарма постійно говорив про Європу як про “спільний дім”. З часів цього піднесення й бере сві початок Премія імені Андрія Сахарова. Таким чином нинішнє відзначення  білоруської опозиції є чимось на кшталт повернення премії до своїх витоків.

Усе це розуміє, звичайно, й Олександр Лукашенко, який залишився переконаною радянською людиною. Правитель з Мінська демонструє назовні свою непорушність – але водночас він усе ж таки має велику жагу до політичного визнання на Заході. Тепер, коли опозицію відзначили премією Сахарова, вгамування такої спраги для нього стало ще більш недосяжним.

Але в ці дні слід пам’ятати й про наступне: у той час, як Світлана Тихановська – колишня кандидатка в президенти – проводить політичні зустрічі в Європі, а опозиційна Координаційна рада намагається узгодити подальші кроки, інші заточені в лукашенківських застінках. Сім тижнів тому викрали й кинули до в’язниці в Мінську Марію Колесникову, одну з трьох жінок на чолі білоруської опозиції. Хочеться сподіватись, що й вона дізнається про відзнаку з боку Європейського парламенту.

і

RSS музеї україни

  • Синдром “Аресибо”
    Все, имеющее большие габариты, дает ощущение незыблемости, если не вечности, и по крайней мере, глядя на что-то огромное, всегда трудно поверить в то, что вот эта махина может погибнуть за считанные дни, часы или даже секунды. Тем драматичнее происходит эта самая гибель. Особый символизм, такого плана, имеет гибель огромного, для своего времени, парохода «Титаник». Никто […]

натисни – підтримай

цікаве