Козацтво – це феномен, що є притаманним лише для України. І для того, щоб не збитися з природного шляху його розвитку, потрібно час від часу звіряти його поточний образ з еталоном…
Напередодні війни Росії проти коаліції європейських держав на чолі з Францією 1812 року на території України офіційно з дозволу московської влади діяло лише одне іррегулярне козацьке формування “Бузьке козацьке військо”. Всі інші козацькі формування були вже раніше ліквідовані, а козаки виселені за межі України.
Козаків, які не захотіли і не виїхали за межі України, почали призивати до регулярний військових частин російської царської армії, або як це тоді називали, забирали на царську військову службу.
Козаки почали проходили службу в українських полках регулярної російської царської армії, але порядки в цих полках були вже не такими, як у полках козацьких військ. Муштра у російській армії зовсім не походила на той колишній козацький вишкіл, який формував найкращу армію в Європі.
Російський уряд напередодні цієї війни вирішив в черговий раз використати військовий потенціал українського козацтва для оборони від наполеонівської навали шляхом формування для участі у війні козацьких військових частин.
Але коли ця війна була переможно завершена, то почалося, як це відбувалося кожного разу після переможного завершення бойових дій при героїчній участі в них козаків, термінове розформування всіх українських козацьких полків.
І це робилося без дотримання будь-яких обіцянок, що щедро роздавалися перед війною, зокрема про те, що козакам, які візьмуть участь у війні, будуть повернуті права і вольності, які мали їх батьки. Причому тих козацьких старшин і козаків, хто наважувався протистояти таким діям, жорстоко карали, не зважаючи на бойові заслуги.
Хронологія подій 1812-1814 років:
1812-1835 рр. – період існування на Поділлі козацько-селянських загонів під проводом отамана Устима Кармелюка, які вели активну боротьбу під час війни проти армії Наполеона, а по її закінченню – проти російського царизму;
1812 р. (12 червня) – французькі війська переправилися через річку Німан – початок війни;
1812 р. (червень) – здійснено формування для участі у війні кінних та піших полків українського козацтва (козацький полк складався із шести сотень з відповідним обозом, загальним числом більше 1 тис. козаків при 25 штаб- і обер-офіцерах) та ополчення (близько 70 тис. чол.).
– у Полтавській губернії сформовано 13 кінних козацьких полків, 7 піших полків і шестисотенна команда для нестройової служби,
– в Чернігівській губернії – 6 кінних і 10 піших полків,
– у Київській та Подільській губерніях – 4 Українські козацькі полки (3600 козаків), а також ескадрон херсонських козаків (180 чол.) під командуванням В.П.Старжинського – сина першого отамана бузьких козаків П.Старжинського;
1812 р. (30-31 липня) – наступ австрійсько-саксонсько-польських військ на Україну, захоплення ними частини Волинської губернії;
1812 р. (12 серпня) – формування Іваном Петровичем Котляревським 5-го українського козацького полку (за умови, що полк буде збережено після закінчення війни як постійне козацьке військо) у містечку Горошині Хорольського повіту на Полтавщині;
1812 р. (26 серпня) – відбулася Бородинська битва, в якій взяли участь українські полки: Малоросійський, Полтавський, Харківський, Сумський, Ізюмський, Охтирський, Глухівський, Чугуївський, Катеринославський, Єлисаветградський, Новоросійський, Волинський, Таврійський та ін., піхотні (зокрема, Чернігівський) й кінні полки (зокрема, Київський драгунський);
1812 р. (6 вересня) – закінчення формування Українського козацького війська і направлення його на фронт у район Луцька в 3-ю запасну армію російського царського генерала від кавалерії Олександра Тормасова, яка протидіяла двом корпусам ворога під командуванням Шварценберга (австрійці) і Реньє (саксонці);
1812 р. (16 листопада) – переправа французьких військ через р. Березину (французи зазнали величезних втрат); на підступах до Березини натиск відступаючих корпусів Наполеона стримувала група російських військ Чичагова, до складу якої входили полки Українського козацького війська;
1812 р. (грудень) – лейб-гвардії Чорноморська сотня на чолі з отаманом Безкровним Олексієм Даниловичем взяла участь у захопленні м. Юрбург (нині м. Юрбаркас, Литва);
1813 р. (січень) – відзначення в боях на території Польщі при штурмі фортеці Замостя 40-тисячного з’єднання українського ополчення, набраного з добровольців Чернігівської й Полтавської губерній;
1813 р. (6 жовтня) – участь 8 українських козацьких полків у битві під Лейпцигом, у якій наполеонівська армія отримала ще одну нищівну поразку (Росія, Прусія, Австрія, Швеція проти Франції, Польщі, Бельгії, Голландії, Італії: всього понад 500 тис. вояків);
1814 р. (березень) – вступ до Парижу у складі російської армії 6 українських полків;
1814 р. (18 березня) – капітуляція Франції (Наполеон зрікся престолу і був засланий на о. Ельба).
Характеристика українського козацького війська періоду війни 1812-1814 рр.
1. Українське козацьке військо. Козацьке військо (4 полки) було сформовано на території Київської та Подільської губерній. Воно формувалося для участі у війні “из людей к казачьей службе способных и издавна навыком и охотой к ней известных”.
Військо було організоване в дивізію, якою командував полковник І.О. де Вітта (пізніше генерал, відомий як командир корпусу “поселенной конницы”, тобто воєнних поселенців).
Козаки вступали до війська з великою охотою, що значно прискорило формування війська.
Поставка одного козака зараховувалася поселенню за два рекрути.
Військо формувалося на період війни і повинно було бути розпущено по її закінченні, але всі козаки, які входили до складу війська, мали залишитися приписаними до своїх полків. Вони повинні були мати напоготові коня, зброю і військове спорядження (все це за власний кошт), знаходитись у постійній бойовій готовності і за наказом відразу ж прибувати до свого полку. За це козаки пожиттєво звільнялися від усіх податків і державних повинностей.
Своєрідною була і структура війська: полки поділялися не на сотні, а на ескадрони (по вісім у полку), весь особовий склад комплектувався, за козацькими звичаями, із добровольців, включаючи і командирів (з якостями відмінних кіннотників).
Це величезне на той час кінне військо (4700 козаків) формувалося за територіальною ознакою, тобто кожний уїзд повністю формував і озброював два ескадрони (300 козаків).
До числа таких уїздів увійшов і Балтський, до складу якого входила територія вздовж Дністра.
Українське козацьке військо було сформовано за два місяці і вже 6 вересня 1812 року направлено на фронт у район Луцька, в 3-ю запасну армію російського царського генерала від кавалерії Олександра Тормасова, яка протидіяла двом корпусам Шварценберга (австрійці) і Реньє (саксонці). Це була лівофлангова армія російської царської армії, яка прикривала південно-західну частину Російської імперії.
3-я армія Тормасова після прибуття поповнення, зокрема Українського козацького війська, стала великою бойовою силою.
Українське козацьке військо діяло на широкому фронті від Острога до Борисова, здійснюючи бойові рейди як «летучие отряды» на території Варшавського герцогства. Бойовий шлях військо пройшло, штурмувавши міста Брест, Мінськ, Борисов і далі до Вісли, Одера, де дивізія також відзначилася певними перемогами.
У жовтні 1812 року 3-я Армія була об’єднана з Дунайською армією під загальним командуванням генерала Чичагова, а генерал Тормасов був переведений на місце генерала Барклая де Толлі – став командувати п’ятьма корпусами.
Група військ Чичагова витримала натиск відступаючих корпусів Наполеона на Березині.
У подальшому полки українських козаків у складі корпусу генерала Сакена переслідували відступаючі залишки “Великої армії”, а потім після боїв з новими силами Наполеона уже за межами Російської імперії, в тому числі під Варшавою, Лейпцигом, увійшли в Париж.
2. Бузьке козацьке військо.
У ході всієї війни активні бойові дії вели всі три козацькі полки з яких воно складалося.
3. Українські козацькі полки й ополчення.
Ці кінні й піші полки (майже 70 тис. козаків) були сформовані для участі у війні.
До складу цього козацького війська входило:
– 13 кінних козацьких полків, 7 піших полків і шестисотенна команда для нестройової служби, що були сформовані в Полтавській губернії;
– 6 кінних і 10 піших полків, що були сформовані в Чернігівській губернії;
– ескадрон херсонських козаків (180 козаків) під командою В.П.Старжинського;
– корпус із лівобережного козацтва (12 тис. козаків);
– добровільний козацький корпус із жителів Правобережжя.
4. Регулярні полки російської царської армії, реорганізовані з козацьких полків чи сформовані з козаків:
– чотири гусарські полки: Острозький – 1-й гусарський, Охтирський – 11-й гусарський, Сумський – 12-й гусарський та Ізюмський – 4-й уланський, які були реорганізовані з слобідських козацьких полків у 1765 році;
– гусарські, пікінерські та інші полки, сформовані для участі в російсько-турецькій війні 1768-1774 рр.;
– 10 кінних карабінерських полків, які були реорганізовані з 10 козацьких і 3 компанійських полків лівобережного козацтва. Ці полки й надалі формувалися з українців – казенних селян, які не були кріпаками, але повинні були відслужити в армії 6 років;
– лейб-гвардії Чорноморська сотня, сформована з українських чорноморських козаків, брала участь у боях з французькими військами влітку 1812 року, особливо відзначившись у Бородинській битві. У грудні 1812 року отаманом Чорноморської сотні було призначено хорунжого Безкровного Олексія Даниловича, який проходив службу у цій сотні з перших днів її формування. Сотня взяла участь у захопленні м. Юрбург (нині м. Юрбаркас, Литва), 8 і 9 травня 1813 року – у битві під м. Баутцен (Німеччина), 6 жовтня 1813 року – у Битві народів під Лейпцигом.
Гусарські полки російської царської армії, які були реорганізовані зі слобідських козацьких полків, брали активну участь у бойових діях під час війни 1812-1814 рр.
Охтирський гусарський полк. У 1812 році 8 діючих ескадронів Охтирського гусарського полку були виділені в 7-й піхотний корпус генерал-лейтенанта М.М.Раєвського (2-а Західна армія), 2 запасних ескадрона входили до складу 2-го резервного корпусу генерал-лейтенанта Ф.Ф.Ертеля. Командував Охтирським гусарським полком Д.В.Васильчиков. ”Ахтырские гусары, О храбрые друзья!” – писав Денис Давидов, який у 1812 році був підполковником цього полку.
Напередодні Бородинської битви ”Давыдов испросил у фельдмаршала отряд для налетов в тылу французов и получил под свое начальство 50 гусаров и 80 казаков”. З цим загоном він діяв у районі Вязьми.
У Бородинській битві полк брав участь у складі 4-го кавалерійського корпусу біля Багратіонових флешей.
У квітні 1813 року Охтирський гусарський полк був нагороджений срібними трубами з написом “За отличие при поражении и изгнании неприятеля из пределов России 1812 г.”. За участь у битві біля Кацбахе йому було присвоєні знаки на ківери з написом “За отличие 14 августа 1813 г.”.
У травні 1814 року полк був нагороджений Георгіївськими штандартами з написом “За отличные подвиги, оказанные в достопамятную кампанію, благополучно оконченную в 1814 г.”.
Ізюмський гусарський полк.
У 1812 році 8 діючих ескадронів полку входили до складу 4-го піхотного корпусу генерала П.А.Шувалова (наприкінці війни командиром цього корпусу було призначено генерал-лейтенанта А.І.Остерман-Толстого) 1-ї Західної армії; 2 запасних ексадрони входили до складу корпусу генерал-лейтенанта П.Х.Вітгенштейна у зведеному гусарському полку в м.Динабурзі.
Командував ізюмськими гусарами полковник О.Ф.Долон.
7 серпня 1812 року 2 ескадрони полку брали участь у битві біля Лубина, згодом вони відзначились у бою біля Полоцького монастиря.
У Бородинській битві полк у складі 2-го кавалерійського корпусу генерал-майора Ф.К.Корфа вів бойові дії біля батареї Раєвського.
У вересні 1814 року Ізюмський гусарський полк був нагороджений Георгіївськими штандартами з написом “За отличие при поражении и изгнании неприятеля из пределов России 1812 г.”. У листопаді полку були присвоєні знаки на ківера з написом “За отличие”.
Сумський гусарський полк. У 1812 році 8 діючих ескадронів полку входили до складу 6-го піхотного корпусу генерала від інфантерії Д.С.Дохтурова 1-ї Західної армії; 2 запасних ексадрони входили до складу 2-го резервного корпусу генерал-лейтенанта Ф.Ф.Ергеля в м.Дозирь. У Бородинській битві полк у складі бригади генерал-майора І.С.Дорохова (3-й кавалерійський корпус) вів бойові дії біля Багратіонових флешей і батареї Раєвського. У квітні 1813 року полк був нагороджений Георгіївськими трубами з написом назви полку. 2 жовтня 1813 року відбувся бій під Лібертвольквіцем: ”Мюрат, построив колонны, состоящие из старой конницы, приведенной Ожеро из Испании, двинул их вперед. Граф Пален предупредил нападение, встретив французов Сумским полком”. 2 години тягнувся кавалерійський бій, ”неоднократно враждующие полки в полном налете одни на других останавливались в нескольких шагах и потом бросались в рубку…”. Чисельна перевага французької кінноти, її досвід боїв в Іспанії не принесли французам перемоги. Мюрат змушений був відвести свої війська назад. А наступного дня сумські гусари взяли участь
у Лейпцігській битві, за що 30 травня 1814 року полку були присвоєні знаки на ківери з написом “За отличие”.
Як видно з цього опису, царська влада Росії знову вдало використала у своїх інтересах героїзм і бойову майстерність українських козаків.
5. Козацькі війська за кордоном, які сформувалися із козаків Запорозької Січі: Задунайська Січ, Банатська Січ, Рейнська Січ, Чорноморське козацьке військо, Донське козацьке військо, Кубанське козацьке військо, Астраханське козацьке військо, Оренбурзьке козацьке військо.