“Культура окозамилювання” як одна з причин поразки російської армії під Харковом

На показових виступах все виглядає чудово. Міжнародний форум "Армія-2022", Ростов-на-Дону, серпень 2022 року
На показових виступах все виглядає чудово. Міжнародний форум “Армія-2022”, Ростов-на-Дону, серпень 2022 року

Тяжкій поразці російської армії на Харківщині могли сприяти свідомо неправдиві доповіді про ситуацію на місцях командирів усіх рівнів. Це стало звичним явищем і формувало перекручену картину, якою керувалося командування при ухваленні важливих рішень, вважає британський історик і військовий експерт Кріс Овен.

  • Ілля Абішев
  • ВВС

Він називає цей феномен “a culture of institutionalised lying” – “культура узаконеної брехні”.

“Читаючи особисті звіти російських солдатів, я неодноразово помічав таке: офіцери російської армії часто брешуть своєму начальству про стан свого підрозділу. Наслідки цієї брехні, ймовірно, були дуже важкими для російських військових. Командні рішення – де і коли атакувати та оборонятися – ухвалювали вочевидь на основі помилкової інформації. Це призвело до численних жертв і бойових невдач”, – пише він.

Практика неправдивої звітності, за інформацією Овена, широко поширена. “Про це повідомляють російські підрозділи всіх фронтів та всіх спеціальностей, від десантно-штурмових до мотопіхотних. Ймовірно, це також відбувається у військово-морському флоті, авіації та ракетних військах”.

Ефект хибних повідомлень посилюється у міру того, як вони підіймаються службовим ланцюжком. Неправдиві повідомлення командирів невеликих підрозділів можуть поєднуватися з ще більш неправдивими звітами вищого керівництва, до яких старші офіцери додають власні повідомлення, що не відповідають дійсності.

Зрештою, коли звіти доходять до вершини ланцюжка – до керівництва міноборони Росії і до самого Путіна, – цілком імовірно, що вони настільки спотворені і неточні, що люди, які ухвалюють рішення про перебіг війни, мають дуже нереальну картину того, що відбувається на місцях, вважає британський експерт.

Путін і Шойгу

Автор фото, EPA

На приписки й окозамилювання в російських частинах на території України давно скаржилися безпосередні учасники бойових дій і автори, що мають надійні джерела на місці подій. Багато хто з них підтримує війну з Україною. Після тяжкої поразки російської армії під Харковом і вимушеного відступу з-під Ізюма на цю проблему почали ще більше звертати увагу.

“Пам’ятаєте про вигадані дивізії Гітлера, якими він збирався виправити становище на фронті, зупинити рух російської армії, розбити її та вже контратакувати? Ми зараз маємо приблизно схожу картину”, – пише проросійський телеграм-канал Zа (V)Побѣду.

“Планування відбувається на підставі звітів. А звіти відрізняються від реальної картини. Насправді ж частини укомплектовані лише у звітах. Як свідчить практика, при незначному тиску, підрозділи, що існують на 50% лише на папері, просідають. Не тому, що там якийсь натиск безпрецедентно серйозний, а тому, що ці підрозділи дуже умовно боєготові”.

плашка

Колишній польовий командир самопроголошеної “ДНР” Ігор Гіркін (Стрєлков), якого Україна вважає воєнним злочинцем, а Нідерланди звинувачують у справі про збиття пасажирського “Боїнга” під Донецьком, описує ситуацію перебільшено, але дуже зрозуміло.

“Рецепт правильної доповіді командуванню (ланцюжком), що гарантує успішне просування по службі та підтримку високого бойового духу в глибокому тилу. Дано: в районі села Малі Випердиші батальйон “Канібал” у кількості 18 поки що живих бійців вийшов з окопів й заліг під вогнем супротивника. Командиру батальйону телефонує комполку: “Доповідайте результати атаки!”

Комбат (втиснувшись у глиб окопу й поспіхом натягуючи скинуту близьким розривом каску): “Наші пішли! Рухаємося вперед до позицій супротивника! Вдалося придушити мінометами 2 вогневі точки”.

Комполку – комбригу: “Батальйон “Канібал” увірвався до першої лінії окопів! Ворог відступає!”

Комбриг – комдиву: “Підходимо до другої лінії оборони! Вогневі точки ворога знищені. Взято трофеї!”

Комдив – комкору: “Б’ємо третю смугу оборони на околиці села! На полі бою… е-е-е… 50 ворожих трупів”.

Комкор – командарму: “Ведемо вуличні бої… в районі 2-го сільпо! Взяли перукарню й кіоск з морозивом! Сотня трупів ворога!”

Прессекретар народної міліції: “За наявними даними, 5009 бригада українських націоналістів залишає Малі Випердиші, кидаючи бойову техніку!”

Головний балакун по телевізору: “Сьогодні наші війська четвертий день поспіль звільняють селище міського типу Малі Випердиші й незабаром підійдуть до Києва! Знищено… е-е-е… до 500 націоналістів.

Від 10 до 12 вцілілих бійців батальйону відходять на початкові позиції, витягуючи своїх поранених”.

Приклад, наведений Стрєлковим, міг би викликати посмішку, якби фігурував у повісті про вигадану війну між вигаданими народами. Але страшно те, що і війна справжня, і ситуація цілком вірогідна.

При відступі з-під Ізюма російська армія залишила величезну кількість бронетехніки та спорядження

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото, Відступаючи з-під Ізюма, російська армія залишила величезну кількість бронетехніки й спорядження

кавычки

За словами колишнього піхотинця Віктора Шияги, одного разу для підтримки наступу наказали підняти вісім вертольотів. “Лише два з восьми гелікоптерів злетіли. Інші або зламалися, або не мали палива. Лише один з гелікоптерів успішно обстріляв ціль. Не всі цілі були вражені. Вірніше, 80% цілей не були вражені. Однак командувач цієї операції доповів своєму керівництву, що все добре, і всі цілі вражені“.

Як зазначає Шияга, “керівництво вважає: якщо всі цілі вражені, то можна відправити піхоту з танками для штурму цього району”. Солдатів неодноразово відправляли на штурм добре укріплених районів, які, як їм казали, були очищені від супротивника, і вони зазнавали тяжких втрат.

“Два рази перед атакою нам казали, що все буде добре, що артилерія супротивника придушена, що попереду вже наступають інші наші частини, і нам потрібно тільки до них дістатись. Але щоразу це виявлялося брехнею і закінчувалося для нас безглуздими втратами”.

Не дивно, каже Шияга, що “через постійну брехню ми більше не могли вірити нашим командирам”.

(Кріс Овен)

На проблему брехливих повідомлень щодо ситуації на фронті звернули увагу й учасники російських пропагандистських телешоу. “Не треба видавати бажане за дійсне. Не треба боятися сказати “ні” начальнику. Треба реально оцінювати ситуацію, – заявив в ефірі програми “Вечір з Володимиром Соловйовим” на телеканалі Росія-1 депутат Держдуми РФ Андрій Гурельов, колишній військовий генерал-лейтенант. – Адже будь-яка неправда – це згодом неправильно ухвалене рішення”.

кавычки

Героїзм наших солдатів – це наслідок чийогось непорядного ставлення до своїх обов’язків.

(генерал-лейтенант Андрій Гурельов, депутат Держдуми РФ)

Думка про те, що відповідальність за неправильні рішення непогано було б покласти на командирів на місцях, розвиває автор телеграм-каналу “Неофициальный Безсонов “Z”, що має затяту антиукраїнську позицію.

“Добре, припустимо, у високих штабах з великими погонами сидять некомпетентні люди, які навіть найочевидніші плани супротивника не можуть порушити, можуть проспати будь-який наступ, ігнорують дані розвідки й гальмують по життю.

А що командири на місцях? Як у нас справи з комбатами й комротами? Вони теж не знали про наступ? Вони теж не знали про підготовку противника й накопичення противником сил і засобів для ривка? Вони теж не знали, що на ввірених їм ділянках фронту ми не зможемо втримати ворога?

Чи за звичкою вони доповідали керівництву те, що керівництво хотіло чути? Чи просто теж припустилися недбалості? Якщо знали й доповідали нагору, а начальство ігнорувало, то чому про це ніхто не знає? Чому ніхто не повідомив про проблеми громадськості?”

плашка

Відповідає йому автор LiveJournal під ніком kenigtiger – військовослужбовець однієї з частин самопроголошеної “ДНР”.

“Виявляється, винне не вище керівництво, до якого стікається потік розвідданих від спецслужб, агентурної та технічної розвідки <…> Винні не ці люди, що мають максимум можливої інформації про те, де супротивник концентрує сили, й максимум способів їх повторно перевірити. Ні.

Винні, виявляється, ротні й комбати! У яких межа мрій щодо розвідки – “Мавік 3” (китайський квадрокоптер, що після доопрацювання придатний для використання як розвідувальний дрон малого радіуса дії. – Ред.).

Але припустимо, що пощастило ротному чи комбату, і він отримав розуміння того, що на нього чекає. І доповів про це керівництву. І керівництво традиційно послало його до бісової матері. Що він має зробити? “Повідомити громадськість”. Записати відеозвернення, мабуть?

“Доброго дня, шановні глядачі! Я – майор такий-то, командир такого-то батальйону такої-то бригади. Засобами об’єктивного контролю, а саме – за допомогою квадрокоптера типу “Мавік 3″, я отримав інформацію про концентрацію супротивника навпроти позицій мого батальйону. Вважаю, що це може бути підготовкою противника до наступальних дій. Керівництво бригади так не вважає, передані відеозаписи, що зафіксували перекидання техніки, ігнорує. Дорога громадськість! Докладіть, будь ласка, зусиль, щоб командир бригади мене послухав!” Чи як треба?”

кавычки

За словами колишнього лейтенанта ВПС Росії Гліба Ірисова, командири проводять менше навчань, ніж слід, і приховують їхню справжню кількість, щоб вкрасти закладені в них бюджеті ресурси.

Військовий лікар Павло Зеленков повідомив, що у його частині “вся медицина зводилася до показухи. Перед навчаннями вбираєшся, як на маскарад, фотографуєшся, рапорт відправляють командуванню, і все повертається на свої місця”.

Солдат Данило Фролкін розповідає, що під час тренувань у його частині вони просто складали фотозвіти. “Ми приїжджали на полігон і позували з гвинтівкою, спрямованою на ціль. Коли вас сфотографували, ви вільні”.

Командир бригади вимагав від солдатів надати фотозвіти, щоб він міг доповісти начальству, що знищили не один танк, а три! Ні – п’ять!

“Він доповів, що ліс захопили, а потім приїхав заступник міністра оборони. І виявилося, що ліс не взяли”. Командир отримав поранення під час атаки українців, його довелося евакуювати.

(Кріс Овен)

“Я, на жаль, надто добре поінформований про те, як і що відбувається з “вливанням” батальйонів мобілізованих у мотострілецькі полки й бригади корпусів народної міліції “ЛНР” і “ДНР”.

Наприклад, приїздить з перевіркою цього процесу до мотострілецької частини народної міліції “ДНР” генерал з Росії з позивним на літеру Є. До його приїзду “мобікам” видають форму, берці, броники, каски, зганяють додаткових людей постояти в строю за “мертві душі” і влаштовують гарний стройовий огляд. Ось вони, орли! Генерал їде, берці, форму, броники й каски у людей забирають, і все йде, як раніше. Але усі всім про все прозвітували. Галочки поставлені, перевірку пройдено.

В іншій мотострілецькій частині народної міліції “ДНР” теж формують з мобілізованих новий батальйон. Тиждень стройових оглядів замість стрільб і бойового злагодження. У більшості людей не приведена до бою їхня особиста стрілецька зброя. А їм ось-ось у бій. Що починають робити в останній день? Правильно! Заповнювати документи про те, що навчання з ведення вогню провели, картки настрілу, журнали бойової підготовки. Все добре, усі стріляли, усі все вміють.

Це те, як воно відбувається зараз у реальності”.

кавычки

Один солдат поскаржився: командарм доповідає нісенітницю вищому командуванню, що тут все ******* [чудово], що все працює, що у нас багато народу. Наприклад, якщо 26 людей пішли в атаку, повідомляють, що в атаку йдуть 126 людей.

(Кріс Овен)

Російська армія – відносно закрита структура. Усередині всі знають і намагаються мовчати, інформацію назовні не пропускати. Під час війни брешуть усі – власні успіхи перебільшують, успіхи супротивника замовчують.

Але навіть дозовану, що пройшла військову цензуру, інформацію заведено надавати у межах розумного. Можливо, російське командування на місцях весь цей час просто намагалося намалювати картину, що вписується у світогляд вищого керівництва?

Видання “Проєкт”, оголошене в Росії небажаною організацією, проаналізувало щоденні доповіді представника міноборони Росії генерала Конашенкова та з’ясувало, що ще до 26 червня він прозвітував про знищення української військової техніки, що перевищує її кількість на початок війни – навіть з урахуванням можливих поставок.

Так, за даними Конашенкова, з 24 лютого по 26 червня було збито 215 українських літаків. Загалом Україна мала 199 літаків, включно з транспортними, навчальними, спеціальними та тими, що не літають. Вертольотів, якщо вірити Конашенкову, збили 132 зі 122 наявних та 28 поставлених пізніше, безпілотників “Байрактар” – 84 з 62-х.

Якщо вірити Конашенкову, українських бронемашин, включно з танками, Росія знищила 3800. Щоправда, саме міноборони Росії оцінювало їхню чисельність у 2416, ще близько 700 до середини травня Україні дали західні союзники. Тобто загалом – 3116.

Втрати української армії за чотири місяці війни, як стверджували в міноборони Росії, становили щонайменше 40 тисяч солдатів. При цьому, за інформацією Конашенкова, з початку війни Росія знищила 39 тисяч українських “районів скупчення живої сили й техніки”.

Співрозмовник “Проєкту”, близький до Кремля, пояснив нестиковки тим, що “після провалу під Києвом Кремль злякався за оптимізм росіян і попросив Конашенкова яскравіше описувати успіхи армії”.

Відтоді минуло ще 2,5 місяці. Танки, літаки, гелікоптери й солдати в України, як і раніше, є. Переважно ті ж, що й були до війни. І, схоже, багато.

ввс

і