БОРЕЦЬ з РОСІЄЮ – УКРАЇНЕЦЬ МИХАЙЛО ЧАЙКОВСЬКИЙ

ВИДАТНИЙ ПИСЬМЕННИК, ПОЛЬСЬКИЙ ОФІЦЕР, ТУРЕЦЬКИЙ ГЕНЕРАЛ, ГУБЕРНАТОР РУМУНІЇ І БОРЕЦЬ з РОСІЄЮ – УКРАЇНЕЦЬ МИХАЙЛО ЧАЙКОВСЬКИЙ
Михайло Чайковський народився на Житомирщині у 1804 році в поміщицькій родині, яка мала козацьке коріння.
Коли у 1831 році почалося Листопадове повстання на Правобережній Україні, то Михайло Чайковський розпустив кріпаків, створив добровільні козацькі загони і влився в повстанське військо.
Польський повстанський уряд присвоїв українцеві звання лейтенанта і Золотий Хрест за відвагу. Після придушення повстання емігрував до Франції. Його маєток конфіскували, а самого Чайковського на території Російської імперії оголосили персоною нон грата.
У 1837 році Чайковський опублікував свій перший художній твір польською мовою «Козацькі повісті» («Powiesci kozackie»). Протягом наступних семи років вийшло ще декілька томів його романів, повістей та оповідань. Найвагоміші — роман «Гетьман України» («Hetman Ukrainy») про життя Івана Виговського та роман «Вернигора» про гайдамацьке повстання 1768 року.
У вересні 1842-го Чайковський ініціював переворот у Сербії, внаслідок чого на Балканах послабився вплив Росії, а у 1845 році намагався підняти повстання в Україні.
Уже як Садик-паша Чайковський розпочинає переговори з османським урядом про формування козацьких полків. У 1851 році починають формувати перші «казак-алай». На початку 50-х загострилися російсько-турецькі відносини. У жовтні 1853-го Чайковський домігся розширення козацьких частин за рахунок поляків, болгар, румунів, угорців, османів і навіть євреїв. Сам розробив моделі одностроїв і наказав закупити для всіх козаків арабських рисаків. 20 жовтня 1853 року створено ініціативою Мехмеда Садик-паші (Михайла Чайковського) «Полк козаків оттоманських», згодом переформований в дивізію, а ще згодом – у корпус.
З Константинополя привезли знамено Запорозької Січі, а Садик-Паша отримав від султана титул «міріан-паша» (кошовий отаман). «Корпус козаків оттоманських» (називався також «дивізією козацькою», «дивізією польською», «корпусом козаків султанських») існував в різних варіантах від 1853 року до 1870-х років (згідно з польським істориком Єжи Латкою залишки полку козаків були розбиті російською артилерією при облозі Плевни 1877).
Найактивніше в бойових діях підрозділ взяв участь у 1854 році при знятті облоги Сілістри та зайнятті Бухареста, згодом дислокувався в Добруджі. Після завершення Східної війни цей «іноземний легіон» сягав кількості 2000 шабель і багнетів.
У лютому 1854 військо Садик-Паші ввійшло в Бухарест, а сам він став губернатором Румунії. На початок березня його війська зайняли позиції на річці Прут, готуючись до боїв із росіянами…
Як завжди з вами на бойовому посту історичного фронту, доктор наук, сержант ЗСУ Тарас Чухліб.

і

натисни – підтримай